Травматичний стрес
Травматичні кризи — це гострі або тривалі психоемоційні стани людини після нещасного випадку: вбивство, самогубство, хвороба, розлучення, інвалідність, катастрофа, війна, революція, шкільний та виробничий стрес, смерть родичів, батьків, друзів, домашніх тварин та ін.
Розрізняють внутрішні та зовнішні кризи.
- До внутрішніх можна віднести кризи змін (природні, викликані розвитком особистості) і кризи, пов’язані з внутрішніми конфліктами.
- Зовнішні кризи пов’язані з дефіцитом оточення (фізична та емоційна депривація) і травматичними подіями.
Травматичні кризи як гострі, так і хронічні, сильно впливають на розвиток дитини, залишаючи глибокий слід в її свідомості в разі несвоєчасної допомоги з боку найближчого оточення.
Емоційною реакцією на війну в дітей та дорослих може бути травматичний стрес.
Травматичний стрес — це нормальна реакція на ненормальні події (події, що виходять за межі звичайного життєвого досвіду людини).
За даними психологічних досліджень, коло людей, що можуть переживати травматичний стрес, досить широке. До нього входять не тільки безпосередні учасники подій, а й члени їхніх сімей, а також ті, що були поруч з подією або спостерігали за нею через ЗМІ, або навіть чули розповіді про події. Особливо це стосується дітей з огляду на обмеженість їхнього життєвого досвіду, вразливість та незрілість дитячої психіки.
Діти дошкільного віку й школярі мають специфічні реакції на переживання травматичних подій. Дітям, які пережили психологічну травму, досить важко усвідомити, що з ними сталося. Це передусім пов’язано з їхніми віковими особливостями, їм не вистачає соціальної та психологічної зрілості, життєвого досвіду.
Дитина часто не в змозі повністю усвідомити сенс того, що відбувається, вона просто запам’ятовує саму ситуацію і свої переживання в цю мить. Інтенсивність переживань може бути дуже високою для дитини, і вона стає надзвичайно вразливою. Травмовані діти висловлюють свої почуття, які пов’язані з пережитим, через поведінку. Тож у дітей різного віку помітні відмінні прояви реакції на психотравму.
За порадами ЮНІСЕФ
