A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Інклюзивно-ресурсний центр №1 Голосіївського району м. Києва

Чому фізичний терапевт раннього втручання ставить "дивні" запитання?

Дата: 22.04.2026 08:59
Кількість переглядів: 70

Фото без опису


Малюк почав повзати — ура! Це величезна перемога. Але є нюанс: Микитка повзе, зовсім не підгинаючи ліву ніжку. У Микитки підвищенний тонус зліва.

В залі фізичний терапевт робить дуже корисні вправи. Він стимулює дитину іграшкою і, як тільки бачить намір Микитки повзти, вправно підтримує згинання ніжки. Виглядає ідеально. Батьки знімають відео, надихаються... але вдома все руйнується.

Вдома Микитка повзе швидко. Ніжку «спіймати» неможливо, вона напружена. Та й сидіти весь час над малюком у батьків немає можливості — життя не зупиняється поза кабінетом терапевта.

Результат: батьки почуваються безпорадно, бо не можуть «відтворити» вправу і відчувають, що не підтримують розвиток сина. Курс закінчився, що робити далі?

Погляд через раннє втручання:

Фізичний терапевт раннього втручання ставить питання, яке часто здається батькам дивним:

— А чи треба Микитці, щоб його ніжка згиналася саме під час повзання?

— Та ні, — чесно каже мама, — він і так дуже швидко носиться по хаті.

Тоді ми шукаємо далі: А коли справді ТРЕБА, щоб вона згиналася? Мама замислюється і згадує:

Коли вони з татом бавляться на підлозі й Микитка намагається переповзти через татові ноги.

Коли він хоче вилізти до мами на ручки: праву ніжку на коліно ставить, а ліву — ніяк.

Ось воно! Це і є те саме «вікно можливостей». Ми беремо всі принципи та прийоми сучасної фізичної терапії й переносимо їх у ці зрозумілі моменти. Там, де дитина розуміє сенс нової навички, а батьки залишаються батьками, а не «тренерами-невдахами».

Коли вправа стає частиною життя, результат приходить швидше. Часто саме фахівець раннього втручання має можливість поставити такі питання батькам та подумати разом, побути з родиною в їхньому просторі та віднайти стратегії розвитку саме для їхнього Микитки.

Результат не забарився: вже за тиждень Микитка почав самостійно вставати на карачки. Не тому, що його «зігнули» 100 разів, а тому, що він нарешті зрозумів, як користуватися своїм тілом для власних потреб.

Джерело: Інститут раннього втручання та Фізичний терапевт в Ранньому втручанні


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора