Коли страшно: як бути опорою для дитини?
Коли поруч вибухи, тривога і сумні новини, найскладніше — бути опорою. Але саме в ці моменти діти найбільше потребують батьківської присутності та безпеки.
Говоріть чесно, але м’яко.
Не варто створювати ілюзію, що все добре. Достатньо сказати: «Мені теж страшно, але ми разом. І ми зробимо все, щоби бути в безпеці».
Питайте, як почувається дитина.
Навіть якщо вона мовчить — запропонуйте малювати, писати, ліпити. Діти часто говорять через гру і творчість.
Нагадуйте про контроль.
Навіть найпростіші дії — зібрана тривожна валізка, правила в укритті, улюблений плед — повертають дитині відчуття контролю над ситуацією.
Дозвольте собі бути собою.
Плакати, втомлюватись, мовчати. Діти не потребують ідеального дорослого — їм важливий той, хто поруч і щирий.
Цифрова гігієна: захищаємо психіку дитини і себе
Обмежте перегляд новин, особливо шокового контенту (відео з місць трагедій, фото постраждалих).
Не потрібно уникати реальності, замовчувати або ігнорувати події, але краще уникати в інфопросторі або соціальних мережах додаткових тригерів.
Домовтесь про базові правила в інтернеті:
не знімати людей без їх дозволу
не публікувати відео/фото вибухів, руйнувань чи тіл
не поширювати неперевірену або емоційно шокуючу інформацію
Запропонуйте альтернативу:
Подивіться разом легкий серіал, почитайте історію, увімкніть музику, пограйте в гру. Онлайн-простір може бути теж безпечним — якщо його створюємо ми.
Шукайте підтримку.
Не залишайтеся наодинці зі своїм страхом. Говоріть із партнерами, друзями, психологами.
Пам’ятайте: ви вже робите достатньо.
Навіть простою присутністю. Навіть обіймами. Навіть тим, що читаєте цей текст.
Джерело: dignityonline.ua
