Заберіть у дошкільнят гаджети та екрани: нейровправи для розвитку малюків
Дошкільні роки — це не лише про догляд та комфорт дитини чи розваги для малят. Природа заклала на кожен рік дорослішання свої етапи, і якщо їх ігнорувати, це дасться взнаки у шкільні роки, і навіть у дорослому віці. У цьому переконана Христина Микуляк, вихователька Івано-Франківського закладу дошкільної освіти № 37 «Джерельце», членкиня Європейської Асоціації Нейропсихологів. Вона перемогла в номінації «Дошкілля» національної премії Global Teacher Prize Ukraine, яка реалізується спільно з Міністерством освіти і науки України та ЮНІСЕФ в Україні. Пані Христина отримала 500 тисяч гривень на втілення своєї освітньої мрії. Під час форуму «Дошкілля 2030» вона поділилася нейровправами та законами роботи мозку дитини.
Від виховання до нейронаук
На думку експертки, «дошкілля майбутнього» — це не стільки про інновації, скільки про дітей, яким комфортно в дитсадку та які мають міцну базу для ефективної діяльності, про креативних педагогів. Так, треба орієнтуватися на те, щоб вихователям теж було комфортно в садочках, адже якщо вони не в ресурсі, то їм важко чимось поділитися з дітьми.
Якщо дошкілля працює якісно, школа отримує впевненого в собі першокласника, який може та хоче вчитися.
Пані Христина, яка походить із династії вчителів та має другу освіту вчителя початкової школи, переконана, що вихователь — це важлива педагогічна діяльність. Коли вона чула, що вихователь «просто грається з дітьми», дивувалася несправедливості цього сприйняття професії. За грою з дітьми у справжнього фахівця стоїть велика праця, ретельне планування, знання психології, педагогіки та нейронауки, вміння знаходити підхід до дітей, у будь-якому їх настрої та з будь-якими особливостями. У дошкільному віці гра — це не просто розвага, а найпотужніший інструмент розвитку дитини. Через неї вихователі допомагають формуватися вищим психічним функціям, вчать взаємодіяти та розв’язувати проблеми.
Унікальний підхід Христини Микуляк у тому, що вона поєднує класичну педагогіку та нейронауки. Колись із виходом у декрет із першим сином експертка у вільний час почала цікавитися дитячою психологією. А під час декрету з другим сином захопилася дитячою нейропсихологією дошкільного віку й пішла навчатися цього. Вона бачила труднощі вихованців, мала запити від батьків та відчувала, що потребує того, щоби враховувати особливості функціонування та розвитку дитячого мозку у своїй роботі. Експертка вважає, що нейропсихологія та сенсорна інтеграція мали б стати обов’язковими предметами в педагогічних коледжах. А поки цього не сталося, радить усім колегам книгу «Дитина і сенсорна інтеграція» Е. Джин Айрес як базу для роботи з дошкільнятами.
Як працює мозок дитини?
Христина Микуляк
То як працює мозок дитини? Спробуйте згадати себе в дошкільному віці. Навряд чи ви пам’ятаєте послідовність подій. Натомість це яскраві емоційно забарвлені фрагменти: свято, хтось образив, зустріч із друзями, щось налякало… Можна сказати: пам’ять у дошкільному віці працює на емоціях. Адже на мислення впливає лімбічна система. Дошкільнята можуть щиро не пам’ятати, що вони зранку їли, бо це незрілість гіпокампа. Але в їхній пам’яті яскраво залишаються радощі та печалі. Те, що сталося з нами в дошкільному віці, у дорослому віці переростає або в затиски, або в упевненість у собі. Тому важливим є розвиток емоційного інтелекту.
Сім базових фактів про мозок дошкільняти
1.
Мозок росте як шалений
До 6 років формується до 90 % зв’язків у мозку. Те, що дитина засвоїть зараз, — базис на все життя. Кожен новий досвід — запах, звук, дотик, гра створюють нові нейронні шляхи. Тому дітям так важливо пізнавати світ через рух, гру і відчуття.
2.
Увага у дошкільнят «стрибає»
Дитина може зосереджено утримувати увагу лише 5–10 хвилин. Але якщо завдання емоційно привабливе або включає рух — цей час подвоюється!
3.
Пам’ять — образна
Дошкільнята запам’ятовують краще те, що можуть побачити, уявити або пережити. Тому картинки, казки та ігри — не просто розваги, а справжні тренажери мозку.
4.
Уява — місток до мислення
Фантазії, «вигадані друзі» чи рольові ігри допомагають дитині розвивати абстрактне мислення, а це основа майбутнього навчання.
5.
Рух дорівнює розвитку мозку
Коли дитина стрибає, ліпить, танцює чи лазить, працюють обидві півкулі мозку. Мозок запускається через тіло! Саме так формується здатність до концентрації, читання, письма й логіки.
6.
«Не слухається», бо лобові частки ще не дозріли
Дорослим часом здається, що діти з неабиякою силою волі наполягають на своєму. Насправді вони не можуть ще вгамувати своїх бажань. Можна сказати, це бажання наполягають, а не малюки. Це не діти вперті — просто вони ще не вміють себе стримувати. Самоконтроль тільки починає формуватися.
7.
Любов — це підживлення для мозку
Дитина, яку обіймають, приймають і слухають, краще вчиться, краще говорить і краще почувається.
Як нейронауки допомагають дошкільнятам?
На початку роботи проводжу з дітьми нейропсихологічну діагностику. Вони проходять проби, які виявляють, як розвинені різні ділянки мозку. Для дітей це просто веселі рухливі вправи. Важлива частина роботи: збір інформації від батьків, як розвивалася дитина раніше, особливо періоди до року. Діагностика показує, які сильні сторони в дитини, а що потребує додаткового розвитку. Нейропсихологія рекомендує, спираючись на сильні сторони, витягувати поступово слабкі. Наприклад, дитина має хорошу пам’ять. Але увагу важко концентрувати. Якщо так і залишити, вона піде до школи та не зможе гарно засвоювати академічні знання. Тому, спираючись на пам’ять, маємо посилювати мислення та увагу. А як це зробити?
Так звана піраміда Вільямса і Шеленбергера пояснює основи розвитку будь-якої дитини. Вона ілюструє, наскільки весь розвиток, навчання, поведінка залежать від нижніх поверхів піраміди.
В її основі — сенсорні системи: нюхова, слухова, зорова, смакова, тактильна, вестибулярна, пропріоцептивна.
Наступний рівень — сенсомоторний розвиток: схема тіла, постуральні рефлекси, моторне планування, орієнтація за сторонами власного тіла, рівновага, сприйняття вхідної сенсорної інформації.
Ще вище — перцептивно-моторний розвиток: координація «око-рука», контроль положення тіла, руховий контроль, слухово-мовленнєві навички, візуально-просторове сприйняття, увага.
А вершиною цієї піраміди є пізнавальні здібності.
Дитина — не ледача і не вперта
Найтиповіші проблеми шкільного віку: неуважність, брак зосередженості або поведінкові розлади. Батьки і вчителі починають казати, що учень ледачий. Але ми вимагаємо від нього звести 9-й поверх у будівлі, де немає фундаменту та перших восьми поверхів. Не забезпечивши розвиток дитини на нижніх «поверхах», ми не можемо вимагати формування навички на вищих «поверхах» піраміди навчання. Тож жодна дитина не є ледачою чи впертою! Просто є прогалини в її нейророзвитку.
Якщо працюємо із цим, починати слід із вправ на сенсорику. Саме в дошкільному віці дуже важлива сенсорна інтеграція. В ідеалі дитина має до трьох років насититися всіма сенсорними можливостями: не лише звуками й візуальними образами, а й тактильними та смаковими відчуттями. Вона має розробляти вестибулярний апарат, виробляти пропріоцепцію. Тобто налагодити роботу органу чуття, розташованого у внутрішньому вусі, що відповідає за рівновагу та орієнтацію в просторі. Якщо цього не було, етап слід пройти з дитиною, хоча б у 6 років, і лише тоді переходити на наступний рівень: додавати рух, вправи на відчуття свого тіла, півкульну взаємодію.
Наступний етап — моторний розвиток. І лише потім правильно працювати з мовленням, дрібною моторикою та іншими навичками, необхідними для школи.
Кілька авторських вправ від Христини Микуляк
Авторська розробка «Нейроімпульс». Це практичний посібник, де зібрано вправи для дошкілля. «Нейроімпульс» має п’ять блоків: орієнтація в просторі, візуальне сприйняття, міжпівкульна взаємодія, увага та концентрація, сенсорна інтеграція. Вправи можна підлаштовувати під своїх вихованців, бо ніхто не знає дітей так, як батьки та вихователі.
Вправа № 1
Діти мають заплющити очі та покласти руки на коліна: праву на праве, ліву на ліве. Плескаємо в долоні. Діти міняють руки: права на ліве коліно, ліва на праве. Плескаємо! Тепер однією рукою на коліно, а другою до протилежного вуха. Спочатку правою до вуха, потім лівою. Пришвидшуємося.
Що розвиває? Концентрація активує місце між півкулями головного мозку, формує початкові навички мислення, читання звуків та складів, готовність до письма. Розвивається планування руху та сенсорна інтеграція.
Вправа № 2
Вихователь каже три слова. Наприклад: «Квітка, сонце, вода». З дітками повторюємо разом. Потім вихователь додає до ланцюжка слів по одному слову. Ось вийшло: «Квітка, сонце, вода, дощ, метелик. Зараз наше заборонене слово — «дощ». Коли ви чуєте «дощ», треба плеснути в долоні». Можна збільшувати темп та кількість слів.
Що розвиває? Робоча пам’ять — система, без якої дитині важко дотримуватися інструкцій чи алгоритмів для когнітивної діяльності та мовлення. Розвивається пам’ять та увага.
Вправа № 3
Діти сидять рядами і тримаються за руки. Передаємо імпульс від першої руки до другої, тобто потискаємо руку. І кожному передаємо імпульс. «Що ви відчували, коли чекали, коли до вас прийде той імпульс?» Передчуття, бажання не пропустити, зосередженість на контакті: «Ой, зараз і до мене дійшло!» Особливо виражене це відчуття, коли в групі багато дітей.
Що розвиває? Емоційний інтелект. Мозок дитини потребує контакту, мислення, що засноване на емоційному зв’язку. Розвиваються емоційний інтелект та зосередженість.
Топ болючих запитань від батьків про дошкільний розвиток дитини
Чи потрібно рано навчати дитину писати?
Раніше починати навчати дитину, відбираючи час від сенсорного та моторного розвитку — це не допомога школі. Поспішати з навчанням дітей малювання чи письма — це як намагатися запустити автомобіль без двигуна. Кисть руки і відповідні ділянки мозку для письма ще не сформовані, а ми вже ставимо перед малюком завдання, яке потребує неймовірної координації. Якщо дитина візьме олівець чи ложку неправильно, це може стати звичкою, яка запише в мозок не зовсім правильний алгоритм. І ось тоді ми отримуємо ситуацію: щоб перевчити дитину, потрібно витратити ще більше часу та енергії, а мозок не завжди готовий дати таку кількість енергії як тоді, коли освоював навичку.
Мозок дитини до 7 років має високу здатність змінювати зв’язки між нейронами. Проте якщо він вже вклався в певний шаблон (наприклад, у спосіб тримати олівець), змінити його стає набагато складніше, бо для цього треба переконати функціональний блок мозку, що відповідає за енергію. Важливо давати дитині час і простір для природного розвитку.
Не слід давати дітям класичні олівці, коли вони у 2–3 роки починають цікавитися малюванням. Бо м’язи руки ще слабкі, захват не сформований. Краще рішення — пальчикові фарби, крейда або воскові олівці у формі краплинок. Дитина тримає їх усією рукою, а не пальцями, не закріплює неправильний захват. У 4–5 років даємо тригранні олівці. У цьому віці вже автоматизуються навички.
Чи шкідливі телефони дошкільнятам?
Багато дошкільнят мають смартфони, без яких не уявляють життя. Я шокована щоразу, коли бачу у візочку дитину з телефоном. Що відбувається з мозком дитини, яка має телефон перед очима? Дофамінова залежність. Це небезпечно саме в дошкільному віці, коли нейронних зв’язків формується найбільше. Адже мозок ще не навчився будувати нормальну базу, а тут «ривки дофаміну».
Коли дитина дивиться мультфільм:
-
-
- лобні відділи кори головного мозку, що відповідають за концентрацію, планування, самоконтроль, майже не активні;
- лімбічна система, що відповідає за емоції, надмірно активується через швидку зміну кольорів, звуків та емоцій на екрані. У результаті дитина може стати більш емоційно збудженою чи навіть дратівливою;
- зорова та слухова кора працюють на максимумі, обробляючи великий обсяг стимулів.
-
Але ці відділи не отримують часу для відновлення, що може призводити до перенапруження та зниження здатності до тривалої концентрації.
Що робити?
-
- Заберіть у дошкільнят гаджети та екрани.
- Дотримуйтеся правила альтернативи: завжди пропонуйте інші цікаві варіанти — настільні чи рухливі ігри, творчість.
- Показуйте особистий приклад, як можна цікаво проводити час без гаджетів.
Джерело: Освіторія
