Арт-терапевтична вправа "Колір мого настрою"
«Колір мого настрою».
Мета: Вправа дозволяє отримати діагностичну інформацію. Її можна застосовувати для створення підгруп з учасників, подібних по емоційному стану на даний момент.
Інструкція:
Приміщення для занять умовно ділиться на 8 «люшеровского» колірних зон.
Люшер розділив кольор на 4 додаткових і 4 основних. Додаткові – це коричневий (символізує стрес), сірий, або нульовий (символ засмучення), фіолетовий (символізує тривогу) і чорний (символ переживань). Основні кольори – це синій, що символізує спокій і задоволення, оранжево-червоний – символ агресивності, сили волі, збудження, синьо-зелений, що символізує впертість, упевненість і наполегливість, і світло-жовтий – символ активності і веселощів.
У центрі кожної зони розташовується кольоровий куб або стілець, задрапірований шматком однотонної тканини відповідного кольору. Кожному учаснику пропонують погуляти по стилізованому лабіринту і зупинитися в зоні, колір якої відповідає його настрою.
У результаті учасники утворюють підгрупи, різні за чисельністю. Далі можна почати роботу над індивідуальними знаками (образами, символами) настрої, на основі яких потім створюється емблема групи.
Після обміну враженнями в загальній групі вправа повторюється. Цілком імовірно, що деякі учасники змінять «колір свого настрою». Важливо з'ясувати причини сталися змін, а також запропонувати цим учасникам створити ще один знак (символ), що відображає їх нове емоційний стан. Вибір колірного ряду залежить як від набору стійких (базових) особистісних характеристик, так і від актуального стану, обумовленого конкретною ситуацією (Собчик, 2003р).
*
Для збору додаткової інформації бажано заздалегідь заготовити шаблони кола, квадрата, трикутника з паперу восьми кольорів. У цьому випадку учасник вибирає і колір настрою, і відповідну фігуру. Такий знак прикріплюється до одягу і служить для психолога своєрідним індикатором. Зміни в емоційному стані фіксуються за допомогою додавання нових знаків - іншого кольору чи форми - до вже наявних.
Автор:
І. Г. Малкіна-Пих. Гендерна терапія. Довідник практичного психолога, 2003
З МПАПМ
Джерело: Дитячий психолог
