Як навчити дитину вчитися: 8 тез від Артура Пройдакова
«Навіщо мені цей предмет?», «Чому я повинен читати цю книжку?», «Для чого мені ці домашні завдання?» — чуєте ці запитання від своїх учнів? Тоді книжка Артура Пройдакова «Ну хто так робить? Як навчити дитину вчитися» точно для вас! У ній переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021 та один з найкращих педагогів світу щедро ділиться вчительськими порадами. Як знаходити спільну мову з підлітками? Які навички є найціннішими в сучасному світі та чи справді варто боятися того ШІ? Про все це Артур пише відверто та на основі свого багаторічного досвіду. Зібрали в матеріалі 8 тез, які стануть натхненням для кожного вчителя.
Артур Пройдаков, учитель української мови та літератури,
переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021,
фіналіст світової премії Global Teacher Prize 2023
1
У домашніх завданнях якість важливіша за кількість
Не кількість, а якість. Краще запропонувати одну вправу, ніж 5. Але нехай це завдання точно буде досяжним для виконання дітьми. Часи, коли і батьки, і діти по 3–4 години сидять за столом, вирішуючи задачі з алгебри, мають зникнути. Усе в міру. Особливо в непрості часи навколо. Уявіть собі. День у школі з кількома повітряними тривогами й переходами в укриття, повернення додому, та ще й виконання д/з без урахування, чи зрозуміли діти тему, чи не зрозуміли. Тому тут відверто агітую за баланс. Прочитати з вівторка на четвер роман у повному обсязі, виконати 10 задач за один вечір, підготувати творчу роботу з іншими дітьми в онлайн-форматі за два дні (попри ймовірні виклики з доступом до інтернету) — це не дуже раціонально станом на зараз.
2
Мʼякі навички учнів важливіші за зубріння
Треба розуміти, що йдеться про ті навички, що допомагають насамперед ефективно взаємодіяти з іншими, об’єднуватися в команди й зберігати ефективність, бути готовими до змін.
Тепер школярі мають учитися вирішувати реальні проблеми за допомогою набутих знань із різних дисциплін. НУШ дала старт переосмисленню конструктивної співпраці між учителями і дітьми. З ролі пасивних спостерігачів на уроці діти перетворюються на активних учасників взаємодії, частіше будуть функціонувати в команді, досліджувати світ, шукати спільну мову з іншими, виявляти креативність тощо. Ці тенденції в довгостроковій перспективі матимуть свою ефективність, бо зберігають гнучкість перед новими викликами в освіті, бо акцентують на soft skills майбутніх випускників. А це, у свою чергу, відіграватиме ледь не вирішальну роль у їхній подальшій професійній кар’єрі.
Завдання, що потребують спілкування, самовираження, емоційності, лідерства, креативності, урахування особистих та соціальних контекстів, залишаються в зоні відповідальності кожної людини. Сьогодні м’які навички — це вже не просто приємний бонус до професійного резюме. Це обов’язковий елемент у побудові успішної кар’єри.
Ідеально оволодіти м’якими навичками за один урок, семестр чи рік — неможливо. Це тривала подорож, де ми відточуємо свої вміння, перевіряємо здатність реагувати в різних ситуаціях на різні виклики. У школі можна отримати атестат про повну середню освіту з оцінками. Але там не буде балів і позначок про проходження курсу «Soft skills», бо це дуже індивідуально. У когось, наприклад, від раннього дитинства виходить класно комунікувати, виступати на сцені й розповідати історії при великій компанії. А хтось буде ніяковіти, коли готуватиметься до публічного виступу, навіть у дорослому віці.
3
Учитель — ментор,
а не лише носій знань
Є таке стереотипне уявлення, яке сягає сивої давнини. Мовляв, учитель — це перша й остання інстанція істини, концентрація сили знань і вмінь. «Слово вчителя — то закон. Мусиш слухатися, і крапка!» — часто такі настанови можна почути від батьків напередодні старту навчального року. Частково це правда, коли йдеться про перший клас: коли навколо багато незнайомого й малозрозумілого, коли хочеться чітко бачити біле і чорне. Проте цей механізм навряд чи спрацює в підлітковому віці.
За роки моєї практики я зрозумів головне правило комунікації з тинейджерами. Це щирість. Чесність перед учнями й ученицями і чесність перед собою. Діти максимально легко зчитують фальш і прагнення видавати себе за когось іншого.
Навчання в школі — це поле для експериментів, для спроб (вдалих і невдалих). Учитель чи вчителька тут виступають не лише як носії академічних знань, а і як ментори для дітей, які можуть підтримати, надихнути, мотивувати.
4
Навчання — постійний і life-long процес,
а не короткострокова підготовка до іспиту
Навчання в школі і не тільки — це про емоції і драйв. Про пізнання світу, про те, щоб дивитися навколо зацікавленим поглядом. Відчувати підтримку з боку дорослих.
І найголовніше. Навіщо освіта? Навіщо домашнє завдання? Навіщо читати книжку? Навіщо писати конспект? Ось ці питання точно ставитимуть діти. І треба щиро давати відповіді. «Бо ми навчаємося протягом усього життя. Ми не знаємо, яким буде завтра, що буде за 10 років. Тому зараз пізнаємо світ у всіх його контрастах. Здобуваємо знання, які потім стануть нам у пригоді під час нашого дорослого життя. І тут немає фінальної точки. Процес навчання постійний і невпинний. Тому кожен урок є актуальним, кожна тема є цікавою. І варто пам’ятати, що неважливих речей у нашому житті немає.
5
Креативність і 4К — ключові навички XXI століття
Ми часто забуваємо про креативність. А це є однією з найважливіших навичок сьогодні і в майбутньому. Ювал Ной Харарі у книзі «21 урок для 21 століття» згадує креативність серед чотирьох важливих навичок, так звані 4К: критичне мислення, командність, комунікативність, креативність. Раніше вітчизняна система освіти була заточена на виховання й формування чудового виконавця (співробітника), що відповідально й охайно виконує розпорядження й накази керівника. Тепер шальки терезів змінилися. На вагу золота працівники, що за допомогою креативності й системності ладні генерувати ідеї, планувати діяльність, розподіляти ролі під час реалізації проєкту й брати на себе відповідальність за успішне здійснення всієї програми.
6
Залучення технологій:
навчати дітей користуватися AI — це нормально
Закликаю не забороняти, не уникати цього ресурсу, а, навпаки, прошу звертатися до нього, комунікувати, навчатися писати коректні промпти. Акцентую саме на промптах, тобто правильних запитах для АІ-асистента. Уже навіть існує спеціальність Prompt Engineering, де можна навчатися специфіки комунікації зі штучним інтелектом, аби це було максимально ефективно.
AI стає глобальним явищем, його використовують у бізнес-середовищах, у соцмережах, у здійсненні робочих та операційних процесів. ChatGPT є доволі зручним і простим у використанні, може спростити чимало завдань. У підготовці до виконання домашнього завдання можна дискутувати із цифровим асистентом, можна просити його ставити додаткові запитання з будь-яких шкільних предметів, є опція будувати власний графік реалізації проєктів тощо. Але важливо наголосити, що ChatGPT не має виконувати домашнє завдання за вас, а є радше помічником при ухваленні певних рішень самою дитиною.
7
Гаджети учнів — і виклик, і можливість
Гаджети є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Відтак суцільна заборона на використання їх на уроках є своєрідною утопією, утечею від реальності. Тому виникає слушна ідея залучати гаджети до навчання, учитися регламентувати їхнє використання, практикувати співіснування разом із ними в одному просторі. Маю досвід таких уроків. Ми починаємо класичний процес взаємодії на уроці: вивчаємо новий матеріал, виконуємо письмові й усні вправи. А потім я прошу учнів та учениць дістати мобільні телефони й зіграти в навчальну вікторину (Kahoot, Classtime, Quizlet, Wordwall тощо). Такий симбіоз на уроці начебто відповідає потребам реального часу: і трішки провели час без гаджетів, і використали їх за цільовим призначенням.
Мені здається, що шлях заборон — це найбільш простий варіант. Так, без соцмереж дитина здатна демонструвати більший рівень концентрації. Учень та учениця так чи інакше вимушені перебувати в комунікації в рамках уроку. Проте, щойно пролунає дзвоник, дитина знову дістане до рук свій гаджет, аби перевірити сповіщення, пограти в ігри, погортати стрічку.
Це, певно, тема для іншої книжки. Але соцмережі для дітей є часто аналогом їхнього реального життя. Успіх серіалу «Юнацтво» від Netflix також може бути тому підтвердженням. Фото чи дописи, коментарі чи реакції є свідченнями певного соціального статусу в колективі. Зрештою, й самі дорослі активно використовують гаджети й соцмережі, так само скролячи сторінки блогів, а діти лишень наслідують їх.
8
Школа більше не є єдиним центром знань
Усе змінюється. Змінюємося ми. І відповідно мають змінюватися підходи до навчання. Немає універсального знання або якоїсь істини, що не може зазнати змін у майбутньому. Універсальні знання втрачають свою вагомість. Натомість тепер у пріоритеті інші речі. Ті, які допомагають шукати, сприймати, аналізувати й зіставляти інформацію. Учень і учениця тепер не просто споживають навчальний контент (тобто пасивна роль), а створюють власну систему формування знань і навичок (тобто активна роль).
Джерело: Освіторія
