Як українським дітям за кордоном не забути рідну мову: поради для батьків дошкільнят та молодших школярів
На кінець 2023 року понад два мільйони дітей з України перебували за кордоном через повномасштабну війну. Усі вони зіштовхуються з тим, що, разом з українською, треба опановувати ще й мову країни перебування. Адже в низці держав відвідування місцевих садочків та шкіл є обов’язковим.
Тоді складається ситуація, що українська залишається в меншості, адже мова оточення, закладів освіти, магазинів, дитячих секцій, гуртків – інша. А під час вивчення іноземної діти також часто починають змішувати іншомовні слова з українськими.
Як не забути рідну мову за кордоном? На цю тему “Нова українська школа” підготувала два матеріали, розділені за віковими категоріями.
У цьому тексті ми пропонуємо поради батькам дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку, які [діти] лише починають вчитися писати та читати. Згодом також опублікуємо поради для підлітків.
З цього матеріалу ви дізнаєтеся:
- як вчити з дітьми дві мови одночасно;
- що варто знати про білінгвізм;
- як батькам розробити стратегію вивчення мови;
- які вправи можна запропонувати дітям дошкільного та молодшого шкільного віку для вивчення української;
- який контент споживати для занурення в український контекст.
ОДНОЧАСНЕ ВИВЧЕННЯ ДВОХ МОВ – ЩО ВАРТО ЗНАТИ
“Якщо дитина українець чи українка, це не означає, що вона автоматично знатиме українську мову. На жаль, не всі батьки усвідомлюють, що вже за декілька років перебування в іншомовному середовищі діти взагалі можуть перестати говорити, писати й читати українською, якщо не буде потреби у її вживанні й дорослі не докладатимуть до цього додаткових зусиль”, – вважає Ганна Остапенко, педагогиня, методистка, авторка підручників для початкової школи, яка викладає уроки української мови та культури в одній із німецьких гімназій Гессена (Німеччина).
З її досвіду роботи з українськими учнями за кордоном, молодші діти швидко інтегруються в іноземну систему освіти: вони починають навчатися з місцевими учнями, знаходять із ними спільні інтереси, більше комунікують і згодом можуть досягати такого рівня мови, що навіть з українськими однолітками теж спілкуються іноземною.
Тож у питанні збереження української багато що залежить від батьків. Якщо батьки хочуть, щоби дитина зберігала зв’язок з Україною і пам’ятала рідну мову, важливо створювати для цього можливості.
Як зробити процес вивчення двох мов ефективним і водночас не нашкодити дитині?
Коли ми говоримо про опанування двох мов одночасно, це явище ще називають білінгвізмом. У випадку з українськими дітьми, які виїхали за кордон через повномасштабне вторгнення росії, йдеться про послідовний білінгвізм – коли в дитини одне етнічне коріння, але інший культурний контекст, й опанування другої мови починається на базі першої, пояснює Олена Славінська, онлайн-логопединя, яка, зокрема, займається з дітьми-білінгвами.
“Часом можна почути думки, мовляв, знайомство дитини з декількома мовами збиває її з пантелику та спричиняє затримку мовлення. Або ж потрібно вивчити одну мову перед тим, як вивчати іншу. Та це не так.
Насправді білінгвізм – це корисний процес для нашого мозку, але потрібно вміти правильно його використовувати. Бо насправді чим раніше дитина почне вивчати мови, тим легше вона зможе їх опанувати”, – розповідає Олена.
Але, за її словами, у ситуації, коли потрібно зберегти українську мову, живучи в іншій країні, батькам не варто надто турбуватися за засвоєння іноземної. Це за них зробить іншомовне середовище. Тож основним завданням має бути збереження саме української.
“Функцію розвитку іноземної мови іншомовне середовище бере на себе, адже діти кожного дня чують нову мову чи на вулиці, чи в магазині, чи в садочку, чи в школі.
На початкових етапах дитина може мовчати й не розмовляти новою і чужою для неї мовою. Це так званий період тиші. Його не варто боятися, адже в цей час дитина починає накопичувати пасивний словниковий запас. Але з практикою він усе більше переходитиме в активний. Інша справа з українською, яка в меншості. Тож тут треба пам’ятати, що мова жива тоді, коли нею користуються”, – пояснює Олена.
Щоби дитина ефективно опанувала іноземну і водночас не забула українську, батькам важливо обрати правильну мовну стратегію, додає вона. Тобто визначити де, як і коли використовуватиметься та чи та мова. Загалом є такі види мовних стратегій:
- Один із батьків – одна мова. Наприклад, хтось із батьків говорить із дитиною лише українською, а інший – говорить іноземною.
- Рідна мова вдома. Якщо батьки добре спілкуються однією з двох мов, або одна є рідною для них, то можна вдома говорити лише цією мовою. За межами дому батьки можуть домовитися – або вони між собою продовжують говорити рідною мовою, або ж іноземною.
- Мова в певний час і в певному місці. Наприклад, під час виконання домашнього завдання із закордонної школи вдома можна перейти на іноземну мову, після завершення – знову послуговуватися рідною.
- Програми мовного занурення (занурення в мовне середовище). У випадку з українською мовою це може бути навчання українською, відвідування якихось українських гуртків тощо.
Зображення – Олена Славінська
Водночас, за словами Олени, батькам важливо не змішувати різні мови вдома під час спілкування. Наприклад, казати одне слово українською, а інше – іноземною.
Дуже важливо, щоб мови в мозку дитини розподілялися, а не змішувалися. Тому, якщо ви не володієте на хорошому рівні іноземною мовою, краще говоріть із дитиною лише українською. А іноземну хай вона засвоює від носіїв мови, радить логопединя.
“Наприклад, вдома з дітьми я говорю лише українською. Якщо треба зробити уроки німецькою, то окреслюю, що ми переходимо на німецьку на час виконання домашніх завдань.
Так само і з друзями з України. Коли вони між собою починають переходити на німецьку, я намагаюсь одразу акцентувати, що зараз серед них є лише українці, тож вони можуть скористатися прекрасною можливістю потренувати рідну мову, щоб не забути її. Для українців за кордоном це велика цінність – мати нагоду розмовляти українською. То чому б не спробувати? У такий спосіб я показую дітям і певну частину їхньої відповідальності”, – ділиться досвідом Ганна Остапенко.
Також важливо, щоб вивчення мови було в задоволення та без примусу, додає Лідія Веремчук, мама білінгва та засновниця українського дитячого центру в Дрездені (Німеччина). За її словами, є три чинники, які блокують бажання дитини до вивчення будь-якої мови:
- страх,
- сором,
- супротив.
Тому під час навчання дитини чи поглиблення знань із рідної мови важливо не перегнути палицю, а навпаки – створювати приємні асоціації, акцентує Лідія.
ЩО ЩЕ ВАРТО ЗРОБИТИ, ЩОБ ДІТИ МОЛОДШОГО ВІКУ НЕ ЗАБУЛИ УКРАЇНСЬКУ: ДОБІРКА ТЕХНІК І ВПРАВ
- Пояснюйте дитині, чому вона має вивчати українську, розповідайте їй про етнічну приналежність.
“Бажання батьків підтримувати все українське є дуже важливим і корисним. Чим більше дитина буде оточена українським, тим більше в неї буде бажання говорити українською і пишатися тим, що вона/він українець/українка”, – каже Олена Славінська.
- Створюйте потребу в українській мові.
Якщо дитина просить погратися разом у якусь гру чи просто зробити щось разом – використайте це як можливість для бесіди українською. Коментуйте свої дії та дії дитини, звертайте увагу на граматику, продовжує Олена.
Слухайте разом пісні, дивіться короткі мультфільми чи відео з обговоренням, аби знати, чи розуміє дитина мову, чи може переказати побачене/почуте.
Додайте більше книжок у бібліотеку. Нехай дитина сама їх обере: чи за тематикою, чи навіть за малюнками. Читаючи щодня, ви розширюєте словниковий запас дитини, відкриваєте для неї нові слова, додає логопединя.
- Говоріть небанальними фразами.
Для закріплення знання української недостатньо просто запитати в дитини, як пройшов її день чи що було нового, каже Лідія Веремчук. Батькам варто цікавитися більш конкретними речами, ставити запитання, розгорнуто відповідати на запитання дитини, розповідати цікаві історії з власного життя, говорити про мрії тощо.
- Грайте з дитиною в словесні ігри.
Так можна вивчити нові слова, цифри, правильно будувати речення, каже Олена.
- Розвивайте навички письма й читання.
Для цього Ганна Остапенко радить такі вправи для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку:
- спочатку варто навчати дітей, як пишуться друковані літери, тому що вони бачать їх, коли вчаться читати. Підхід, коли дитина вчиться писати те, що читає, значно полегшує сам процес.
Так Ганна, живучи за кордоном, створює україномовне середовище вдома. Наприклад, на видноті висить український алфавіт, який вивчають діти.
- якщо ж батьки хочуть усе-таки навчити дітей писати прописними літерами, то за тим же принципом спочатку варто давати дитині читати рукописні літери. Для цього батьки, наприклад, на початкових етапах можуть готувати для дітей прості записки від руки з якимись завданнями чи побажаннями, які потім читатиме малеча;
- ще можна самостійно робити прописи та придумувати різні вправи для письма (як-от заповнення пропущених слів у реченні);
Приклад одного з прописів, який Ганна зробила для своєї дочки на звичайному А4
- якщо в Україні залишилися рідні чи друзі, дитина також може писати найпростіші листи прописними літерами, і надсилати їх поштою;
- також можна попросити підписати сімейний альбом із фотографіями;
- якщо дитина схильна до творчості, то може самостійно створювати саморобні книжечки, малювати до них ілюстрації, писати короткі оповідання. Але це вже, звісно, завдання для дітей молодшого шкільного віку, а не для дошкільнят;
- для розуміння тих чи тих слів можна використовувати картки, які дитина має з’єднати разом зі словом;
Картки, які Ганна готувала для своєї доньки
- навички читання в дитини варто починати розвивати з простих текстів, щоб створювати ситуації успіху. У дитини мають виникати приємні відчуття від читання українською, а не страждання.
П’ятирічна донька Ганни вчиться читати перші слова українською
Більше про те, як навчити дитину читати, дізнаєтеся в нашому матеріалі.
- За потреби працюйте з логопедами.
Домінантна мова може не мати певних звуків, які є в українській, розповідає логопединя Олена. Приміром, варіант звучання звука “р” в українській і, скажімо, в англійській чи німецькій мовах дуже відрізняються. У фінській мові взагалі немає шиплячих звуків, тому, якщо дитина їх ніколи не чутиме, їй буде складно навчитися їх вимовляти в українській мові.
- Потурбуйтеся про україномовне оточення дитини.
“За кордоном є чимало суботніх чи недільних шкіл від української діаспори, де, зокрема, викладають і українську мову. Також у різних країнах досить добре розвинені наші осередки “Пласту”, які формують і плекають національну ідентичність. І, звичайно, треба оточувати дитину українським контентом”, – радить Ганна Остапенко.
ЯКИЙ УКРАЇНОМОВНИЙ КОНТЕНТ ЗАПРОПОНУВАТИ ДОШКІЛЬНЯТАМ ТА ДІТЯМ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Читати:
- серія порівневого читання “Читальня“, розроблена спеціально для трьох рівнів читацьких компетентностей;
- посібник “Живі Письменники. Дошкілля“, де представлено 10 сучасних українських книжок для дітей 3‒6 років і рекомендаційні матеріали для роботи з ними в дитячому садку та в родині;
- також ГО “Смарт Освіта” спільно з Українським інститутом книги готували посібники “Живі письменники. Батькам” із порадами, як читати разом із дітьми та популяризувати сучасну дитячу літературу;
- простір української дитячої книги “БараБука“: тут усе про дитяче читання;
- “Дерево казок“: сайт із добіркою казок для будь-якого віку;
- ТОП-10 книг зі скринь в укриття від “Смарт освіти”;
- добірка книжок від сімейної та дитячої психологині Світлани Ройз про тварин, яка допоможе пропрацювати складні, однак важливі в умовах повномасштабної війни теми.
Дивитися:
- Youtube-канал “Бробакс” із цікавими мультфільмами для найменших;
- Youtube-канал “Книга-мандрівка. Україна” з мультфільмами;
- Youtube-канал “Пес Патрон“;
- Телеканал “Плюсплюс“;
- Малятко ТВ;
- YouTube-канал “Казки” українською з мультиками на основі народних казок;
- YouTube-канал “Веселі Саморобки“.
Слухати:
- проєкт “Суспільне казки“: у телеграм-каналі можна не лише послухати казки, а й завантажити їх на телефон чи інший гаджет заздалегідь – на випадок, якщо зникне зв’язок. Тривалість кожної аудіоказки – 2–5 хвилин, розмір файлів невеликий – до 3–5 Mb кожний. Тому ви зможете слухати їх будь-де й будь-коли. Також казки доступні й на YouTube;
- “Хоробрі казки” від “Суспільного” – це терапевтичні історії спільного досвіду українських родин, які правдиво, але делікатно пояснять дітям нові реалії в цікавих оповідях зі щасливими завершеннями;
- альбом дитячих пісень від Світлани Тарабарової.
Також корисним може стати застосунок “Вивчаю – не чекаю” для учнів та учениць 1–4-х класів із розвиваючими іграми та відеоуроками для навчання в початковій школі. У ньому зібрані, зокрема, вправи для читання українською та абетка.
“Головне – щоби вивчення української було регулярним та асоціювалося із чимось цікавим, приємним та не примусовим. Лише тоді можна досягти справді гарних результатів та зберегти мову”, – підсумувала Ганна Остапенко.
Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – Georgerudy, stock.adobe.com
Джерело: НУШ
