Як психологу працювати з розладами харчової поведінки
Нагадаємо, що РХП (розлади харчової поведінки) — це проблеми психологічного характеру, пов’язані з порушеннями споживання їжі.Здебільшого вони розвиваються через необ’єктивне сприйняття власного тіла, низьку самооцінку та незадоволення собою.
Найпоширенішими розладами харчової поведінки є анорексія, булімія, компульсивне переїдання.
Запорука успішного подолання РХП — мультидисциплінарний підхід із залученням різних фахівців: дієтологів, терапевтів, психологів і психіатрів.
Алгоритм роботи включає:
-
психоедукацію щодо РХП;
-
оцінку стану;
-
амбулаторне чи стаціонарне лікування;
-
роботу з психологом або психотерапевтом (паралельно з лікуванням);
-
контроль маси тіла та показників здоров’я.
Для діагностики РХП можна використовувати різні методики, зокрема скринінговий інструмент SCOFF
(активне посилання на нього — в коментарях під постом: https://ed-ua.com/faq/skrining-narushenij-pishhevogo-povedeniya-scoff/).
Проте не варто орієнтуватися лише на нього як на єдиний метод виявлення РХП у дітей та підлітків.
Варто зважати, що згідно з дослідженням NCS-A, у 55,2 % випадків РХП поєднується з іншими психічними розладами — такими як депресія, тривожний розлад тощо.
Тому для побудови алгоритму роботи доцільно здійснити комплексну психодіагностику.
РОБОТА ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З РХП
Першочерговою є психопросвіта батьків, підлітків і вчителів.
Обов’язково включайте до плану роботи заходи, спрямовані на психопросвіту щодо розладів харчової поведінки.
З батьками варто обговорити види РХП, їхню роль у формуванні здорової харчової поведінки, підтриманні позитивного образу тіла, а також їхній вплив на формування самооцінки дитини.
Потрібно також ознайомити їх з алгоритмом роботи з РХП, підкресливши важливість мультидисциплінарного підходу.
З педагогами доцільно обговорити види РХП, алгоритм реагування на них, прояви розладів в учнів і їхню роль у процесі відновлення дитини та формуванні впевненості в собі.
Оскільки РХП найчастіше діагностується в підлітків 13–17 років, доцільно провести тематичні години психолога, ознайомивши учнів із видами РХП, їхніми причинами, наслідками, важливістю звернення по допомогу й роллю підтримувального середовища в процесі одужання.
Отже, робота шкільного психолога має бути зосереджена на профілактиці та психоедукації батьків, учителів і учнів щодо розладів харчової поведінки.
У разі виявлення проявів РХП необхідно інформувати батьків про алгоритм подальших дій, а також визначити власну участь у корекційному процесі.
Індивідуальна робота з РХП, як правило, є достатньо тривалим процесом, і охоплює такі етапи.
Вибудовування довіри
Часто діти соромляться та приховують особливості своєї взаємодії з їжею. Тож встановлення довіри може потребувати часу, але є запорукою подальшої ефективної роботи. Можливо, тема РХП не буде початком роботи, а з’явиться вже в процесі.
Дослідження функції РХП
Їжа виконує чимало функції в психічному досвіді: заспокоює тривогу, притишує емоції, допомагає відновити відчуття контролю.
Для цього допоміжними можуть бути питання:
-
Що ти зазвичай відчуваєш перед тим, як зірватися/обмежитися?
-
Що тобі дає контроль над їжею?
Визначення тригерів та встановлення «ланцюга РХП»
Тригери: що стає «пусковим механізмом», як все починається;
Думки: що я подумав(ла) у той момент;
Емоції: що відчув(ла);
Поведінка: як відреагува(ла), що зробив(ла);
Наслідки: що отримав(ла) у результаті — емоційно та фізично.
Робота з нав’язливими думками та негативними переконаннями
Пацієнти, що мають РХП часто страждають від навʼязливих думок:
«Я буду цінною, коли схудну», «Якщо я не контролюю їжу — я невдаха».
Допомагайте поступово розбирати ці переконання, вчитися чути справжні потреби тіла та заміняти негативні думки на позитивні переконання «Я можу», «Я цінний(а)». Тут допоміжними будуть техніки дистанціювання від негативних думок, позитивні афірмації тощо.
Навчання навичок саморегуляції та контакту зі своїми потребами
Це велика частина роботи, в яку можуть входити навчання технік майндфулнес, тілесні практики, списки «ресурсів» замість переїдання. Усі ці методи можуть покращити стан підлітка.
Робота над підвищенням самооцінки та побудовою позитивного образа тіла
Тут допоміжними будуть такі техніки, як «Лист до свого тіла», «Послання мого імені», «Позитивний автопортрет» тощо.
Важливими фокусами роботи також є:
Навчання емоційній грамотності. Люди з розладами харчової поведінки часто переживають труднощі з розпізнаванням та регуляцією емоцій. Вони можуть уникати переживання складних почуттів, таких як гнів, печаль, образа.
Зміна харчових звичок: напрацювання позитивних харчових звичок. Тут допоміжними також стануть практики майндфулнес, такі як «Усвідомлена їжа», а також ведення «Щоденника харчування».
Сім’я та друзі також відіграють ключову роль в підтримці та одужанні. Тож задача психолога – навчити їх ефективних стратегій підтримки, без зайвого тиску та конфліктів. Тут допоміжними будуть навички ненасильницького спілкування, уникання стереотипів, пов’язаних з їжею (треба з’їсти все до кінця, якщо їсти жирну їжу – одразу погладшаєш тощо).
Пам’ятайте, робота з розладами харчової поведінки – це складний та тривалий процес. Тож так важлива профілактика! Навіть невеликі зрушення в поведінці підлітка заслуговують на повагу та визнання.
Допис підготувала експертка Спільноти, психологиня Ірина Гнєзділова.
Джерело: Спільнота сучасних учителів і психологів
