Всесвітній день книги: 5 стратегій читання, що працюють
П’ять стратегій читання, які точно працюють.
1. Читання вголос у класі.
Якщо ви думаєте, що йдеться про звичну для українських шкіл практику, коли діти по черзі вголос читають уривок твору з підручника, то ви помиляєтесь. Ефективна стратегія читання вголос у класі — це формування рольової моделі читання, коли вчитель щодня демонструє дітям: «Ось послухайте, це захоплива історія. І коли я її вам читаю, ми разом мандруємо у вигаданий світ цієї книжки!»
Насправді ще пару століть тому читання в принципі було гучним заняттям. Кажуть, особливо вправним читцем уголос був Чарльз Дікенс, і свої твори він писав саме для читання в компанії. Тож цікава історія, виразне читання та уважне слухання створюють момент «тут і зараз» і привчають дітей занурюватися в читання і отримувати від цього задоволення.
Якщо гадаєте, що читати вголос треба лише першачкам, знову помиляєтесь! У Великій Британії ця практика поширюється на всю молодшу школу — аж до 6-го класу. Для цього є ще й прагматична причина: звісно, батьки мають обов’язок читати дітям удома щодня. Проте школа не може покладатися лише на чесне слово батьків. Тож читати вголос у класі — це запорука того, що дитина має цю щоденну зустріч із книжкою.
Як читати в класі?
- Це має бути або книжка-картинка (для молодших дітей), або динамічний чаптер-бук з короткими частинами.
- Успіх стратегії читання вголос — щире зацікавлення вчителя: пригадуєте, це побудова рольової моделі.
- Темп, інтонація, паузи — усе це діти «зчитують», коли їм читають уголос, щоб потім відтворювати самостійно.
- Із досвіду школи мого сина: вчителька обирає детективні історії, тож діти нетерпляче чекають продовження щодня!
2. Читання мовчки в класі.
І тут ви, мабуть, думаєте: «Це ми точно практикуємо і без британських методик!» Можливо, але є нюанси:) Щоб самостійне читання в класі було ефективним, варто справді добре попрацювати над вибором книжки для кожної дитини. Одна книжка для всіх (а тим паче уривок тексту з підручника) лише відіб’є бажання читати. Тому тут варто діяти як досвідченому спортивному тренеру і точно розрахувати висоту бар’єра. Інакше кажучи, залегка книжка швидко набридне і не підтримуватиме мотивацію, заскладна — навпаки, закарбує ситуацію поразки. Книжку для самостійного читання має обрати дитина, а за рівнем складності вона має давати відчуття «я можу, я читаю, мені цікаво».
Але й це не все! Бо просто почитати і забути — це витрачений час. Учителям варто регулярно знаходити час, щоб обговорити з дитиною прочитане, цікавитися перебігом подій у книжці.
3. Читання не за програмою.
Не поспішайте кидати в мене книжками:) Я переконана: якщо залюбити дітей у читання, хай навіть творами поза шкільною програмою, ці діти прийдуть до класики літератури. Якщо в читацькому меню наших синів і доньок буде лише «золота класика», ризикуємо отримати дітей, які нічого не захочуть читати.
За результатами дослідження читання, яке Український інститут книги провів у 2024 році, лише 7 % українських дітей люблять читати твори за шкільною програмою. Найбільша частка (46 %) опитаних дітей відповіли, що люблять читати книжки, які обирають самі.
Ми з такою статистикою не є унікальними: у Британії також триває гаряча суспільна дискусія щодо переліку творів у шкільній програмі. Бо й британським дітям значно цікавіше читати сучасні горор-історії чи графічні романи, ніж «золоту класику». Саме тому і стратегія з читання Битанії, і практичні рекомендації вчителям від National Literacy Trust — неурядової установи, що системно займається дослідженням та просуванням читання, наголошують на розширенні читацького меню учнів.
Цей тренд називають «читання на краєчках шкільної програми»: найбільш просунуті вчителі-практики та експерти з читання закликають школи включати якомога більше сучасних книжок у програму чи в читацькі практики дітей, іти за дитячими потребами та інтересами у виборі книжок для класу.
Зі мною навчається студент, що пише дисертацію про книжки-жахастики та їхню роль у розвитку читання для задоволення. З попередніх висновків його інтерв’ю з дітьми: саме через такі книжки лежить шлях до залюбленості в читання.
4. Допоможіть зробити сучасних дитячих письменників рок-зірками!
Ми із сином не пропускаємо жодної нагоди зустрітися із живими британськими письменниками. І тут вони справді почуваються зірково: Жаклін Вілсон, культова у Великій Британії дитяча авторка, збирає повну концертну залу дітлахів з батьками! І знаєте, вона не робить нічого дивовижного: просто сідає на сцені і розповідає, як написала з кілька десятків книжок, аж поки стала відомою. Як вона перетворює свого собаку на улюбленого героя книжки. Як вигадала ім’я для героїні своїх найвідоміших книжок, миючись у ванній! Ось так відверто і дуже щиро. А потім діти ставлять десятки запитань і шикуються в чергу, щоб підписати її нову книжку.
Інший письменник на зустрічі розповів, як планував стати футболістом, але потім закохався в дівчину й почав писати вірші. Ті вірші ніхто не хотів друкувати, тож він пішов працювати в дитячу бібліотеку, щоб хоч трохи заробити. Там він перечитав сотні книжок і почав писати свої.
Такі зустрічі з письменниками не лише сприяють інтересу до читання, а й дають дітям наочний приклад: успіх приходить після тисяч невдач, тому ніколи не варто здаватись. Тож допоможіть зробити сучасних українських дитячих авторів зірками: запрошуйте їх у школу, просіть батьківський комітет виділити окремий бюджет на гонорари для таких візитів, зробіть це доброю традицією вашого класу.
5. У день книги — одягніть з дітьми костюми літературних героїв:)
Не обов’язково витрачати на це купу грошей: чарівну паличку Гаррі Поттера можна зробити просто в класі, а костюм капітана Підштанька — це не тільки просто, а й дуже смішно!
Проте не забувайте про вчителя як рольову модель: якщо ви й самі одягнетеся літературно-химерно і наповните цей день розмовами про ваші улюблені книжки, про сильних літературних героїв і невдах, про ваші книжкові відкриття і розчарування — це закладе дітям яскраве враження: читати — не нудно, читати дуже навіть весело.
Джерело: Освіторія
