Самотність батьківства
Бути батьком чи матір’ю - означає безупинно віддавати. І іноді дуже самотньо робити це без підтримки.
Дні переповнені турботою: годування, вкладання, переживання за здоров’я, складні емоції дитини. І якщо поруч немає підтримки - партнера, родини, спільноти - то роль доглядача відчувається як постійне навантаження.
Самотність батьківства має своє обличчя: почуття провини, що робиш недостатньо, втома, яка не минає, і страх, що втратиться власне «я».
Важливі речі тут - говорити про труднощі, шукати місця підтримки, навіть маленькі «перерви», делегування обов’язків.
Запитати допомоги — не зрада ролі батька чи матері, а спосіб зберегти здатність любити.
І пам’ятати: діти потребують не лише «функції» батьків, а людей, які вміють відновлюватися.
Самотність у батьківстві - це сигнал: треба дбати не лише про дитину, а й про себе.
Джерело: Дитячий психолог
