Саморегуляція: ключ до емоційного балансу та успішного навчання
Саморегуляція - це навичка, яка дає змогу дитині керувати своєю поведінкою, регулювати емоції та реакції. Що краще розвинена саморегуляція, то легше дитина переживає стресові ситуації, легше адаптується до вимог садочка та школи.
Саморегуляція в дитини розвинена недостатньо, якщо дитина:
дуже слабко реагує на подразнення органів чуття (не чує, коли її кличуть; не реагує на дотики);
має млявий, апатичний, незацікавлений вигляд, перебуває «у своєму світі»;
зазнає труднощів із регуляцією власної поведінки, емоційних реакцій, легко дратується або плаче; зростає кількість істерик, дитина постійно скиглить, вона усім незадоволена і дуже потребує контролю;
влаштовує істерики частіше і триваліші, ніж зазвичай;
протягом дня частіше, ніж зазвичай, виникають істерики або проблеми з поведінкою;
має неефективні поведінкові стратегії;
неуважна, погано концентрується, погано спить, важко засинає;
постійно крутиться, бігає, стрибає, натикається на людей і предмети;
страждає розвиток комунікативних і соціальних навичок; дитині важко взаємодіяти;
віддає перевагу гратися на самоті, тому що не хоче або не розуміє, як грати з іншими дітьми;
насилу переносить зміни у звичному графіку, важко перемикатися між завданнями;
важко взаємодіяти з однолітками, не вміє дружити.
Розвиток та підтримка навичок саморегуляції у дитини вимагає індивідуального підходу, та нейропсихолог може грати важливу роль у створенні оптимальних умов для цього процесу.
Нейропсихолог може використовувати різноманітні методи для навчання дитини ефективним стратегіям саморегуляції.
Також нейропсихолог може співпрацювати з батьками та вчителями, надаючи їм конкретні поради та стратегії для підтримки саморегуляції дитини вдома та в школі.
Джерело: Центр практичної нейропсихології - Одеса
