A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Інклюзивно-ресурсний центр №1 Голосіївського району м. Києва

Як змінилася мотивація підлітків до навчання та їхній емоційний стан за останні два роки

Дата: 12.02.2024 12:02
Кількість переглядів: 11


Майже 12% підлітків відчувають постійну тривогу, а 6% потребують психоемоційної підтримки від дорослих, однак учителі та батьки часто бачать більше проблем із навчальними успіхами дітей, а не з їхнім психологічним станом. Чому виник такий дисбаланс та як вплинула на учнівське самопочуття війна – проаналізували автори дослідження “Війна та освіта. Два роки повномасштабного вторгнення”.

Дослідження проводив благодійний фонд savED за підтримки дослідницької агенції Vox Populi та Міносвіти. В опитуванні взяли участь понад 4 тисячі респондентів з усієї України, з-поміж яких 1400 – це учні віком від 14 років. Також автори дослідження цікавилися думками батьків, учителів, директорів та освітніх управлінців.

За результатами дослідження, 5% учнів почуваються дуже тривожно, ще 7% – скоріше тривожно.

“Позитив у тому, що понад 50% всіх респондентів відповіли, що діти почуваються дуже спокійно чи скоріше спокійно, - коментує результати дослідження директорка благодійного фонду savED Оленка Северенчук. – Досить тривожним є результат, що 12% учнів почуваються скоріше тривожно і дуже тривожно. Це те, що не зчитують батьки, які певні, що стану тривоги у дітей немає. 12% може здатися невеликою цифрою, але в розрізі дослідження це орієнтовно 160 учнів, тобто 160 особистих історій від дітей, які потребують підтримки, про яку не знають і не відчувають ані батьки, ані адміністрації шкіл”.

На запитання, чи потребують учні й учениці психологічної та емоційної підтримки:

  • 6% учнів зазначили, що дуже сильно потребують, натомість лише 2% батьків вважають, що така підтримка вкрай необхідна дітям;
  • по 20% учнівства та батьків вказали, що скоріше потребують;
  • 36% дітей і 49% батьків зазначили, що скоріше не потребують;
  • 38% учнівства і 28% відповіли, що зовсім не потребують.

Тобто діти більш відкрито і чесно артикулюють про свою потребу в отриманні психоемоційної підтримки, зазначає Оленка Северенчук. На противагу цьому 33% дітей дуже сильно потребує підтримки в надолуженні освітніх втрат,  39% скоріше не потребує, ще 17% зазначає, що не потребує взагалі, а 11% учням було важко відповісти.

До речі, 44% учнів та учениць відповіли, що всі або більшість учителів і вчительок пропонували їм допомогу та підтримку для подолання труднощів у навчанні.

Натомість 63% вчителів та 30% батьків зазначали, що успішність дітей погіршилася порівняно з періодом до 24 лютого 2022 року. Учні ж вважають – 39% – що їхня академічна успішність покращилася.

На думку учнівства, найбільше вплинули на їхню академічну успішність мотивація та лінощі. Батьки основним чинником у зниженні успішності бачать дистанційний формат, а вчительство та адміністрація виділяють три чинники, які перегукуються з думками учнів та батьків:

  • дистанційне навчання;
  • відсутність мотивації в учнів та учениць;
  • невміння учнівства докладати зусиль.

“Однак упродовж всього дослідження, яке тривало рік, ні від жодної дитини ніхто не почув, що вони звинувачують учителів або адміністрації шкіл у тому, що мають якісь прогалини в знаннях. І це є надзвичайно цінним“, - додає Оленка Северенчук.

Головним бар’єром у навчанні всі групи респондентів вказували повітряні тривоги, а учні нарікали на забагато предметів, брак зосередженості та гірше засвоєння деяких предметів. На думку вчителів, найчастіше навчанню заважає відсутність зосередженості в учнівства та брак техніки.

Водночас на запитання, які чинники визначають успіхи в навчанні, усі респонденти зійшлися на тому, що особисті зусилля і сила волі є ключовими на шляху до успішності.

Автори дослідження також цікавилися планами підлітків на майбутнє. Нагадаємо, в опитуванні брали участь учні від 14 років.

  • Так, 34% учнівства та 27% батьків зазначали, що діти вже мають конкретні плани на майбутнє, 48% підлітків та 54% батьків відповіли, що є різні варіанти, що хочуть робити після школи, по 19% батьків та учнів ще не визначилися.
  • 35% учнівства своїм ключовим сценарієм передбачає вступ до провідного університету України, 17% розглядає вступ до іншого університету (як варіант, місцевого), а 18% планує навчатися за кордоном. Ще 8% планує вступ до технікумів та коледжів, а 7% хоче взяти вільний рік (gap year).
  • 26% дітей і 23% батьків озвучили, що після закінчення школи скоріше за все діти захочуть жити за кордоном, 20% підлітків та 22% батьків не визначилися з цим питанням, а решта розглядає можливість залишитися в Україні.

“Позитив у тому, що понад 50% дітей хочуть лишатися в Україні. Частина з них, 29%, скоріше хочуть жити в цьому ж населеному пункті, в якому живуть зараз. І 3% хочуть переїхати в інший населений пункт, в якому вони проживають зараз. Загалом третина учнів і учениць в містах хотіли б переїхати за кордон. У селах цей показник 16%. Тобто діти з міст більше бачать своє майбутнє за кордоном, ніж діти з сіл, - розповідає Оленка Северенчук.

Також ми запитували, яким респонденти бачать майбутнє України. Дорослі більш оптимістичні у своїх прогнозах – 70% розцінює наше майбутнє дуже або більш оптимістично. Учні більш песимістично дивляться на майбутнє України – оптимістично налаштовані лише 51%. Але це може бути пов’язано з тим, що підлітки, як правило, здатні до песимізму, це їм властиво. Та знаючи дані про їхні настрої – маємо щось із цим робити”.

Джерело: НУШ


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора