Діти говорять з дітьми про втрату близьких. Як підготувати дитину до важких розмов?
Як дітям підтримувати дітей — однокласників, друзів, які втратили близьких? Як батькам поговорити зі своїми дітьми, щоб вони були готові до реакцій друзів? Розбираємося з важкою темою.
Щойно дитина дізнається про загибель батьків друга чи подруги, у неї може виникнути тривога, що і з її батьками може щось статися. Дитина може одразу запитати: «А ви не помрете?» Часто така тривога може маскуватися за дратівливістю і агресією.
Своїй дитині ми відповідаємо, що зараз робимо все можливе, щоби бути з нею. І близька людина друга загинула в тому числі для того, щоб ми всі жили і були разом.
А допомога другові починається з того, як ми повідомляємо своїй дитині про загибель знайомого.
1. Говоримо правду про втрату:
— Я дізналась про сумну новину, що батько (називаємо друга на ім'я і не використовуємо словосполучення «твого друга», щоб уникнути випадкової ідентифікації) загинув на війні. Це дуже страшна та сумна новина. Зараз всій родині важко. І, можливо, (ім'я друга) потрібна підтримка. Як ти думаєш, що ми (чи ви — однокласники) можемо для нього зробити?» (Слухаємо відповіді і підтримуємо ті, які будуть коректними.)
2. Пояснюємо, якою буває реакція на втрату:
— Коли людина втрачає близьких, їй дуже складно, і всі емоції можуть перемішуватись. Одночасно може вибухати злість, сум, радість. І поведінка друга, до якої ти звик, може змінюватись. Якщо ти раптом будеш помічати це — просто знай, що це не означає, що ти чимось завинив, чи що ви вже не друзі. Це нормально.
Це нормально, якщо друг буде злитись на тих, хто поруч, хто з його точки зору щасливий. Не обов'язково так буде. Але якщо так станеться, ти точно зможеш це зрозуміти і витримати. Ти точно зможеш бути вірним, бо біда може роз'єднувати, а може поєднувати.
3. Можемо розповісти, як працює підтримка, на власному досвіді:
— Коли я була маленька, мені здавалось, що якщо я знаходжусь поруч із тим, хто нещасливий, це може перекинутись і на мене. Так, ми дійсно відчуваємо настрій людини, віддзеркалюємо стан. І декому здається, що ми заражаємося. Але біда не заразна. А от підтримка зцілює.
4. Говоримо про слова підтримки:
— Знаєш, якими словами підтримати тих, кому боляче? (Слухаємо відповіді.) Можна просто сказати: «Я знаю, що сталося, і мені так шкода». «Ми всі завжди будемо пам'ятати твого батька». «Якщо ти раптом захочеш щось зробити у його пам'ять (посадити дерево, зробити концерт, намалювати картину…), я тобі допоможу».
Обійми доречні не завжди, не всі можуть їх перенести.
5. Попереджаємо, що не варто задавати зайві питання:
— Питання можуть ранити. Настрій може змінюватись, і друг може раптом ставати сумним, швидко втомлюватись. Це нормально, коли він то сумний, то веселий. Нормально, якщо він мовчазний чи буде навпаки дуже багато говорити. Важливо, щоб друг відчував співчуття, а не жалість.
У друга також може змінюватись ставлення до навчання. І, можливо, в цьому буде потрібна допомога.
6. Нагадуємо про власні кордони:
— Якщо друг проявляє грубість, важливо, як і в будь який час, коректно позначати кордони. Наприклад, сказати: «Так зі мною не можна».
7. Пояснюємо потребу у звичайному спілкуванні:
— Важливо не шушукатись і не припиняти розмову, коли входить друг. Бо коли ти вразливий, ти всі сигнали можеш сприймати як жалість, як загрозу, як знецінення.
Ще одна порада для дорослих. Важливо долучати дитину, яка переживає втрату, до загальних справ, щоб вона могла відчувати своє місце у групі та важливість свого внеска. При цьому важливо тримати у фокусі, що у будь-якої людини в скорботі може не вистачити сил.
Близькість зцілює. Підтримка додає сил дивитись у майбутнє. Ми точно впораємося.
Джерело: https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-to-prepare-a-child-for-difficult-conversations
