Комунікативні наміри у дитини
Комунікативні наміри у дитини: перший крок до мови 
Часто батьки запитують: “Дитина знає слова, але не використовує їх у спілкуванні. Чому так?”
Справа у тому, що важливо не лише вміти говорити, а й мати намір звернутися до іншого.
Комунікативний намір – це коли дитина хоче щось повідомити: попросити, відмовитися, привернути увагу чи поділитися радістю.
Без цього навіть знайомі слова можуть не використовуватися функціонально, тобто у взаємодії з батьками.
Що може допомогти формувати наміри?
“Трохи не вистачає”: дайте дитині наполовину відкрити коробку з іграшкою чи трохи налийте соку в склянку — нехай попросить допомогу.
“Вибір”: запропонуйте два перекуси або дві іграшки. Вибір можна показати рукою, поглядом, словом.
“Черга”: у грі передавайте м’яч, машинку чи кубик по черзі — “моє – твоє”.
“Зупинка в грі”: надуйте кульку й затримайте її, чекаючи, поки дитина попросить про продовження.
“Улюблене, але недоступне”: покладіть іграшку трохи вище, щоб дитина мала привернути вашу увагу, аби її отримати.
“Поділися емоцією”: коли трапляється щось веселе (мильні бульбашки, смішний звук), подивіться на дитину і дайте час, щоб вона показала реакцію.
“Музична пауза”: вимкніть музику посеред танцю або гри — дитина може сигналізувати, що хоче ще.
“Закрита пляшка”: дайте улюблений напій у пляшці з кришкою, яку дитина не може відкрити самостійно. Таким чином можна створити ситуацію, в якій дитині потрібне буде проявити свої бажання.
Спершу це може бути погляд чи жест, а вже потім — звук чи слово.
Головне — дати дитині досвід: “Я можу впливати на інших і бути почутим”.
Джерело: Центр раннього втручання Одеса
