Що означає «бути сучасним татом» в Україні: 8 важливих рис
16 червня у світі відзначають День батька. Для України це свято хоч і відносно нове, але несе чимало сенсів. Сотні тисяч татусів боронять країну і не мають змоги бачити дітей щодня. Чимало татусів, які не в ЗСУ, теж у розлуці з дітлахами: прийняли родинне рішення, що малечі краще бути за кордоном з мамою під час війни. А хтось тільки починає татусівський шлях, відвідуючи разом із дружиною «Курси молодих батьків» у пологовому. Освіторія.Медіа розповідає про спільні риси для сучасних тат і те, що відрізняє їх від «татусів-босів» минулих поколінь. Тож спробуймо розібратись, що означає «бути сучасним батьком» в Україні?
СУЧАСНІ ТАТУСІ…
…Розуміють цінність партнерських стосунків
Сучасний тато це той, хто розуміє цінність партнерства і те, що означає «бути сім’єю». Він визнає, що його потреби — не вищі і не цінніші за потреби будь-кого іншого в родині. Він не чекає, щоб його «обслуговували». Натомість може сам і без нагадувань робити те, що років 20-30 тому лягало виключно на жіночі плечі: миє «ейфелеву вежу» з посуду, до блиску почистить варильну поверхню,«вжухне» блендером гарбуз для пюре-прикорму. Сучасна динаміка батьківства показує: «татусів-босів» чоловіки перетворюються на «татусів-напарників». Це чоловіки, які готові підтримати партнерок у будь-яких домашніх справах. Це чуйна, емпатична версія «татусів-годувальників», якими були попередні покоління чоловіків, і які найчастіше оминали повсякденні сімейні обов’язки.
І так, паралельно з цим чоловіки несуть фінансову відповідальність та дбають, щоб сім’я була ситою, одягненою і мала все необхідне.
Комунікаційниця та піарниця Дарія Городецька розповідає:
«Я дуже вірю в партнерство, бо воно є в нашій сімʼї за будь-яких обставин. На початку червня нас приголомшили новиною про відрядження чоловіка — тата двох дворічних синів — на схід. І от коли ми пройшли всі стадії від заперечення до прийняття реальності й збирали сумку, чоловік сказав: «Я, як і раніше, буду замовляти підгузки і все необхідне, гаразд? А дідуся попрошу вам це привозити. Повір, я знайду для цього час». Навіть не наважилась йому заперечити. До того він ще й взяв із собою книгу «Що б не було» (вона — про любов батьків до дитини), аби читати синам по відеозвʼязку хоч інколи. Здається, це більше, ніж просто «партнерство». Це найсильніша татова любов.»
Фото: Дарія Городецька
…Присутні тут і зараз
Сучасний татусь присутній в житті родини, яка очікує на появу маляти від самісінького початку: обирає разом із дружиною пакет ведення вагітності в пологовому будинку, тямить у результатах скринінгових тестів, відвідує курси для майбутніх батьків (хоч і частіше в режимі онлайн) та імовірно виявить бажання бути присутнім під час пологів та вважатиме почесною місію перерізати пуповину. А коли дитина з’явиться на світ — не просто стоятиме під вікном пологового з букетом квітів або чекатиме на дружину з немовлям удома, святково прикрасивши кімнату, а з перших годин життя пеленатиме, купатиме та мінятиме підгузки маляті.
«Я жодної хвилини не відчував себе зайвим у процесі партнерських пологів, — розповідає директор з комунікацій Олександр Русанов. — Хоч інколи самому від глибокого дихання темніло в очах. Мені не було бридко, я не втрачав свідомості, жодного моменту не хотілося відвернутися чи вийти геть. Я розумів, що ми разом зараз народжуємо нашу доцю! Коли перерізав пуповину Лєрці — побажав їй щасливої долі».
Фото: Олександр Русанов
…Знають, що комунікація в родині — «двосторонній» рух
Ви теж неодноразово підмічали, як у фільмах, ЗМІ чи й просто у родинах сучасних мілеаніалів тато — це такий поважний і часто надміру втомлений після роботи чолов’яга з газетою та кухликом чаю, якого «не варто чіпати через дрібниці», бо той потребує відновлення, спокою й тиші після насиченого подіями дня. Але сучасні татусі вже рознесли на друзки цей стереотип з минулого. Вони цікавляться не лише власним, а й самопочуттям партнерки. Не тримають усе в собі, охоче діляться робочими новинами з сім’єю, не бояться попросити про пораду чи просто думку зі сторони. Часто починають відверту розмову першими й не схильні «замовчувати» та накопичувати проблеми, обираючи шлях негайного вирішення негараздів. А ще модернові тата з великим задоволенням розпитують своїх дітей: «Що цікавого сьогодні відбувалось у садочку? З ким ти там затоваришував?», «Що найсмачнішого сьогодні на обід у школі» та «Яку тему ти обрав для того важливого проєкту з фізики?»
У 21 столітті татусі перейшли з «одностороннього» на «двосторонній» рух спілкування в родині. Це означає, що вони навчились не просто слухати, а справді чути. Просто відкладають свої телефони,«зам’ючують» робочі чати й дають дітям та партнерці можливість висловити свої думки.
…Захищають дітей і мають з ними таємну «ниточку» зв’язку
Українські татусі захищають своїх дітей. У прямому сенсі цієї фрази, на фронті. І ховають у найзахищенішому місці талісмани й оберіги, які дали їм до рук маленькі й рідні рученята. Діти — їхній стимул боротись, це про майбутнє для нас усіх.
Ми везли важкого пораненого. Авдіївський напрямок. Я вже не пам’ятаю, що саме за поранення були, але чоловік лежав на ношах у реанімобілі в напіввідключці, бо «знебол» та втома, — ділиться історією «госпітальєр» Vivek. — І я бачу у нього у руці щось маленьке яскраве. Бачу добре, бо на його руках кров змішалась з землею.
— А що це?
Він розтискає долоню. Там дитяча рожева гігієнічна помада.
— Донька подарувала?
Киває головою.
…Завжди приймають рішення разом
«Чоловік — голова, жінка — шия» — ви теж пам’ятаєте цей стереотипний вислів із минулого? Часи змінюються, і жінкам вже не потрібно «таємно» чи застосовуючи хитрощі, вдаватись до маніпуляцій, які сприяли б вирішенню певного питання. Адже якщо є таке питання чи проблема — їх озвучують та формують шлях до розв’язання. Шукають компроміси, обговорюють варіанти та обирають найкращий для всієї родини.
«Справжній батько» не той, чий авторитет визначається силою грюкання кулака по столу. А той, хто знає про важливість спільно прийнятих рішень та не стане наполягати на одноосібній відповідальності в певних життєвих аспектах.
Це велике щастя — мати змогу відкрито і без страху спілкуватися з партнером, враховуючи почуття й потреби один одного. А діти, своєю чергою, бачитимуть у мамі й татові рівних партнерів, без стереотипних застарілих ролей. І це стане фундаментом для їхніх здорових майбутніх стосунків.
…Роками підтримують зв’язок із дітьми на відстані
Здається, це суперсила саме українських татусів, адже минуло майже два з половиною роки від часу широкомасштабного вторгнення росії, і є тисячі пар, які з того часу не бачились наживо. Тримати зв’язок із синами й доньками виключно в онлайн-режимі татам ой як непросто, і часто це не зовсім ефективна комунікація. Проте реалії змушують використовувати будь-яку нагоду та технічну можливість для зв’язку, особливо якщо йдеться про батьків, які служать в ЗСУ й перебувають на фронті.
«На відстані не буває глибокого спілкування, з мого досвіду, — розповідає Освіторії госпітальєр із позивним Vivek. — Я не можу поговорити з Льохою, як батько з сином через купу всього:( Це ж не може бути за розкладом: «О 19:00 будемо відверто розмовляти ось про те і те». Скоріше, це про якийсь урок, а не про розмову, коли ми вдвох, і я розумію відтінки настрою та допомагаю бути відвертим. Війна — це про відсутність особистого простору. Твою розмову з дружиною чи сином будуть «автоматично» слухати побратими в кількості від 3 до 10. Мені це завжди заважало. А хтось не звертає уваги на слухачів. Знаєш, у мене на телефоні купа відосів, які я знімав малому: машини військові, наш стабік на Херсонщині, і просто все навколо. Але я нічого не відправив, не показав: на якого йому зараз здалась війна?
Коли в тебе є можливість зателефонувати рідним — це за щастя. Я ж був з медиками, вони зі старлінком. А є ще купа підрозділів, де немає можливості спілкуватися з родиною, коли захочеш. Треба шукати старлінк, а там слухачів ще більше! Ціла купа комедій та трагедій на очах (чи на вухах) у власників старлінку — можна було б зняти стрічку за таким сюжетом».
…Розуміють особливості дитячої психології
Сучасні чоловіки не оминають стороною літературу про виховання дітей, щоб дбати про їхній ментальний, емоційний добробут та не влаштувати ненароком травматичного досвіду через розмову. Вони точно знають, що не варто порівнювати свою дитину з будь-якою іншою, ставити у приклад мемового «сина маминої подруги» та дозволяють малечі вільно проявляти свої емоції — а особливо негативні: «Я розумію, тобі зараз сумно/боляче/неприємно».
Так само добре сучасні татусі обізнані у питанні харчування їхньої дитини. Вони не стануть годувати дитину, увімкнувши мультики і не припрошувати: «Ще-е-е одну ложечку за татка і за маму», бо знають: усе це прояви харчового насилля. Звісно, не винагороджують сина чи доньку шоколадками та морозивом і не маніпулюють покупкою смаколиків — мовляв, «сьогодні ти не заслужив/не заслужила».
Сучасні батьки навчають дитину вибудовувати власні кордони, не знецінюють будь-яких її переживань чи тривог, не критикують смаки, а розпитують про вподобання.
Фото: Олена Яремчук
…Оминають стереотипні уявлення про виховання хлопців і дівчат
Модерновий тато переконаний: ми ніколи не знаємо, які навички та в якому періоді життя знадобляться нашій дитині. Тож це чудово, якщо донька навчиться вбивати гвіздок і вкручувати лампочку, а син — готувати ліниві вареники й пришивати ґудзик. Бо найоптимальніший варіант — навчити свою дитину власними силами закривати базові потреби: від прання одягу і звички ходити у випрасуваному вбранні до приготування смачної вечері та вміння записувати дані лічильників удома.
«Наш тато придумав класну вправу, щоб не педалювати в родині тему чоловічої та жіночої роботи, — розповідає психологиня Ірина Зарецька-Котруце. — Отже, ви можете зробити «графік, що плаває», як це практикують у ресторанах швидкого харчування. Кожен член команди щодня виконує іншу роботу — від миття підлоги та протирання пилу до заміни елементів живлення у гаджетах та розбирання робочих частин «робота-пилососа». Завдяки цьому син не відчуватиме ступор, дивлячись на 10 кнопок пральної машини, а донька знає, що їй робити та куди йти з ліхтариком, якщо зненацька в квартирі «вилетіли пробки».
А ще сучасні тата в курсі, що хлопчикам аж ніяк не потрібно казати: «Не рюмсай, ти ж мужчина!» Заборона емоцій гальмуватиме формування емпатичних рис. А дівчатам для формування здорової самооцінки в майбутньому конче потрібні саме компліменти від батька.
Джерело: Освіторія
