Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю

Дата: 05.05.2025 13:16

Кількість переглядів: 50

Міжнародний день боротьби за права осіб з інвалідністю започатковано 05 травня 1992 року. У цей день у 17 країнах світу одночасно відбувся перший загальноєвропейський день боротьби за рівні права та проти дискримінації людей з інвалідністю. Варто памʼятати, що цей день є важливим не лише для людей з інвалідністю, але й для суспільства загалом. Тому хочемо нагадати про 5 пунктів, які необхідно знати про людей з інвалідністю та про те, як разом ми можемо побудувати рівний світ для всіх:

1. Дорослі та діти з інвалідністю навколо нас щодня. Де б ви не жили, у вашій країні, районі, місті є люди різного віку з інвалідністю, і майже напевно у вашому колі друзів чи у родині, на робочому місці також. Як і всі діти, діти з інвалідністю мають право на захист, охорону здоров'я, освіту, участь та гру. Разом ми несемо відповідальність за те, щоб кожна людина з інвалідністю почувалася включеною, мала доступ до послуг і ніколи не відучувала наслідки жорстокого поводження. 

2. Невидима інвалідність. Так, поширений символ крісла колісного, хоч і цінний, але він не дає повної картини. Ви не можете сказати, чи людина з інвалідністю, просто дивлячись на неї. Дуже мало інвалідностей є «статичними». Тіло змінюється, втомлюється, або біль та запаморочення коливаються. Стан людей з інвалідністю може змінюватися день у день або рік у рік, а в деяких випадках щохвилини. Людям з інвалідністю не потрібна ваша оцінка, їм потрібне ваше розуміння. Жорстоке поводження з дітьми та дорослими з інвалідністю є поширеним явищем. Не будьте частиною проблеми, вирішуючи з першого погляду, хто «справді» людина з інвалідністю, а хто ні.

3. Бути людиною з інвалідністю не соромно! Це повинно бути очевидним, але, на жаль, про це все ще потрібно згадувати. Інвалідність не спричинена моральними недоліками. Інвалідність, травми та хвороби – це природна частина людського досвіду, і ніколи не слід розглядати їх як щось ганебне, менш важливе або як «покарання». Нам потрібно навчити наші майбутні покоління, що інвалідність – це нормально. Діти з інвалідністю заслуговують на підтримку та ресурси, щоб жити повноцінне життя.

4. Доступність залежить від усіх нас, а не від людини з інвалідністю. Недоступні простори, засоби комунікації та медіа призводять до того, що багато людей з інвалідністю не можуть повноцінно брати участь у житті суспільства. Це не недолік цієї людини, це недолік навколишнього середовища. Зробити світ доступнішим – це важливо, від пандусів та місць, доступних для крісел колісних, до альтернативних описів у соціальних мережах та жестової мови під час промов та оголошень. 

5. Змінюємо те, як ми говоримо про людей з інвалідністю. Терміни «люди з інвалідністю» або «людина з інвалідністю» охоплюють більшість ситуацій, коли йдеться про людей з інвалідністю. Ставити на перше місце ідентичність - це шлях до ширшого прийняття. Більшість людей з інвалідністю не люблять евфемізмів, таких як «інвалід», «особливі здібності» або «специфічні потреби», і немає потреби вигадувати нові. Уникайте негативних термінів, таких як «страждає від X», і просто кажіть «людина з X». Уникайте «інвалідний візок» та просто використовуйте термін «крісло колісне». Простота та фактологія перемагають. Пам’ятайте, що «інвалідність» має соціальне, функціональне, юридичне та медичне значення. Це також культура, спільнота та ідентичність. Це слово ніколи не слід використовувати як образу.

Ці п'ять основних пунктів – це лише початок, але кожен крок до кращого розуміння та дестигматизації інвалідності прокладає шлях до рівності для дітей та дорослих з інвалідністю.

(розроблено з використанням матеріалів https://www.unicef.org)

Завідувач філії ІРЦ №1, Оксана Самороковська

#UAразом

« повернутися