Чому Київ став «столицею» шкільного булінгу та за що діти найбільше цькують один одного?
Від початку повномасштабного вторгнення мішенями булінгу стали 24,7% учнів. Такими є результати загальнонаціонального опитування «Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року». Його провела знана українська дослідниця булінгу Анастасія Мельниченко. Висновки опитування дають розуміння, які види булінгу досі «невидимі» для вчителів та як міграційні процеси вплинули на розповсюдження булінгу в різних регіонах України. Освіторія. Медіа поспілкувалася з дослідницею та публікує несподівані результати.
Анастасія Мельниченко
Що це за дослідження та яка його мета?
💢 Коли проводили дослідження:
Дослідження «Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року» проводили в листопаді 2023 — січні 2024 року
💢 Яка його мета:
- виявити ступінь поширеності булінгу серед учнів 5-9 класів (10-14 років);
- оприлюднити найпоширеніші види та приводи булінгу;
- підсумувати зміни, які спричинило у ландшафті шкільного булінгу повномасштабне вторгнення росії на територію України.
💢 Скільки дітей опитали:
Під час дослідження проаналізовали відповіді 5576 учнів, які здобувають освіту в українських школах будь-якої форми навчання.
💢 Авторки дослідження:
Гостьова дослідниця Прінстонського університету Анастасія Мельниченко та кандидатка економічних наук Наталя Тілікіна.
10 результатів масштабного дослідження булінгу,
над якими варто замислитись
1. Із початку широкомасштабної війни 24,7% учнів постраждали від булінгу
Починаючи з 1 вересня 2022 року від «неодноразового залякування, образ, ізоляції, розпускання чуток тощо, тобто будь-чого, що могло завдати душевного або фізичного болю» інколи потерпали
20,3%
І ще 4,4% — потерпали багато разів. Таким чином, від початку повномасштабного вторгнення мішенями булінгу стали 24,7% опитаних учнів.
При цьому 51,3% опитаних дітей зазначили, що коли-небудь з ними траплялося неодноразово котрась із ситуацій булінгу (перелічені нижче, — авт.) .
Серед дівчат частка тих, із ким траплявся хоча б один з перерахованих випадків булінгу, становить 55,9%, тоді як серед хлопчиків – 46,2%.
Про те, що будь-коли один із випадків булінгу траплявся з їхніми друзями/знайомими повідомили 62,9% опитаних учнів.
2. «Заборона» на дружбу та розпуск чуток — найчастіші ситуації булінгу
Найчастіше респонденти зазначали, що з ними траплялися неодноразово такі ситуації булінгу:
- заклики не товаришувати з ними або іншими друзями (25,9%)
- розпуск неправдивих чуток про них (24,0%)
- отримання образливих онлайн-повідомлень від інших дітей (21,4%)
- зверхній та принизливий відгук про їхню зовнішність (21,8%)
- жарти або розповіді анекдотів так, щоб було зрозуміло, що це буцімто про мішень булінгу (18,3%)
3. Київ — місто, в якому діти найчастіше потерпають від булінгу
За регіоном, де знаходиться заклад освіти респондентів, виявлено: найчастіше від булінгу після початку широкомасштабної війни потерпали учні в Києві. Аж 33,7% респондентів повідомили, що стикалися з булінгом як мішені в столиці України. Цікаво, що найрідше про випадки булінгу повідомляли учні східних (18%) та південних (22%) областей.
Найвищим виявлено показник булінгу в обласних центрах (34,4%) порівняно з містами районного значення та іншими містами (відповідно 25,8% і 24,1%), а також порівняно з сільською місцевістю (25,3%).
4. Найчастіше діти стикаються з булінгом через зовнішність
Ось що стало приводом для булінгу українських учнів за останні роки:
28,7%
опитаних зазначили, що їх ображали через зовнішність
22,6%
через дивакувату поведінку, — надто активну, надто сором’язливу чи нерішучу, надто несхожу на інших
21,5%
через світогляд, відмінний від думки інших
18,7%
через їхні уподобання чи хобі
З огляду на стать статистично значущих відмінностей у приводах для булінгу не виявлено, окрім цькування «через зовнішність», де цей привід для булінгу стосовно себе обрало 35,2% дівчат та 26,9% хлопчиків.
5. Новий вид булінгу: «за мовною ознакою»
Після початку вторгнення спостерігається цькування за мовною ознакою на рівні 8,3% для російської мови та 6,9% для української мови.
Дослідники розрахували залежність цього виду булінгу від регіону походження і регіону перебування.
Виявилось, що російська мова як привід для цькування більш поширений серед тих, хто знаходиться за кордоном і переїхав туди з Харківської, Херсонської, Луганської і Київської областей та Києва. А також для тих, хто знаходиться у Львівській області та столиці України, і переїхав туди з Херсонської та Донецької областей.
6. Чим старша дитина — тим неохочіше звертається за допомогою
Загалом по допомогу у звʼязку з булінгом зверталося 59,4% опитаних учнів. З них 62,4% дівчат і 55,8% хлопчиків. Дівчата частіше за хлопців зверталися по допомогу як до батьків (відповідно 45,8% і 40,6%), так і друзів та однолітків (відповідно 23,1% і 11,8%). До вчителів звертався кожен третій з опитаних учнів, яких цькували (30,1%).
Зі збільшенням віку опитаних зменшується частота звернень до будь-кого по допомогу у випадку булінгу. Якщо серед усіх опитаних учнів 5 класів частка мішеней булінгу, хто звертався до будь-кого по допомогу становить 68,1% то до 9 класу цей відсоток скорочується до 47,9%.
7. Більше половини учнів-мішеней булінгу отримують підтримку
52,2% учнів, які зверталися до когось по допомогу у звʼязку з булінгом, отримали позитивну реакцію та підтримку від усіх. Відповідь «дехто відреагував на прохання, дехто ні» обрало 34,9% опитаних учнів. 5,6% респондентів, які зверталися до когось по допомогу, зазначили, що ніхто не відреагував на прохання по допомогу, а 6,4% — вагалися з відповіддю на це запитання.
8. Реакція школи на булінг: найчастіше викликають на розмову батьків
Після прохання про допомогу діти відзначають такі дії школи:
12,4%
стверджують, що до школи викликали і батьків кривдника, і батьків постраждалого.
14,7%
обрали виклик до школи або батьків кривдника, або батьків постраждалого.
Також серед названих методів протидії — залучення директора, поліції, психолога, розмови з кривдником та постраждалим.
19,9%
респондентів повідомили, що булінг припинився після втручання дорослих.
26,1%
дітей повідомили, що стало легше.
25%
учнів розповіли, що нічого не змінилося.
3,8%
респондентів повідомили, що булінг посилився,
2,5%
що він став значно гіршим.
9. Найефективніший метод боротьби з булінгом — залучення психолога.
Саме так відповіли 68,4% респондентів. Діти кажуть, що булінг припинився або став трохи легшим після інтервенції психолога. Також одним із найвпливовіших методів було запрошення до школи батьків мішені булінгу (у 70,4% випадків фіксується покращення) та запрошення батьків булера (покращення у 66,1%).
Після виклику поліції ситуація з булінгом погіршилася в 16,0% випадків, а в разі невтручання — в 11,4%.Також найчастіше респонденти, які вказали вид допомоги, потребують психологічної допомоги або допомоги психолога (9,5%). Ще 8,7% хотіли б розмови з кривдником/батьками/вчителями, 7,6% вказали прояви розуміння і небайдужості з боку вчителів і батьків.
«Я хотів би щоб вчителька не робила нам хвилинок сорому, не рвала і не жбурляла зошити і підручники однокласників. А ще не ставила мене у приклад іншим дітям, бо вони на мене сердяться, що я знаю більше ніж вони» (хлопчик, 11 років, Вінницька обл.).
10. «Невидимий булінг»
Прикметними є відповіді на запитання щодо дорослих, які ставали свідками булінгу у школі. 19,6% опитаних зазначили, що вчителі або інші дорослі зі школи, які були свідками цькування, не зробили нічого. Кожен другий – стверджує, що свідки булінгу поговорили з нападником, кожен третій – що поговорили з постраждалим від булінгу.
Тут і далі орфографія та пунктуація респондентів збережена:
«Вчитель підняв дану тему на уроці, однак в кінці кінців це не допомогло. Розмова швидко рвонула в бік ображання мене. Причини були різні: стать, поведінка… Ну, як вони мені казали на цьому уроці. Але вже при розмові з класною керівничкою вони повністю змінили причини, чому мене не люблять. Казали, що я сама винна і взагалі не повинна скаржитись. Вчителі раніше проводили розмови з кривдниками, але це тільки погіршувало ситуацію. Вони казали, що я не маю права скаржитись дорослим на дитячі справи. Після уроку, на якому вчитель підняв дану тему, я вибігла в сльозах. Якийсь інший вчитель заспокоїв мене і ввів до кабінету, обіцяв поговорити з однокласниками… Але нічого не трапилось. Вони продовжили над мною знущатись, і все стало тільки гірше» (дівчинка, 14 років, Львівська обл.)
Дорослі часто ігнорують звернення дітей щодо булінгу або реагують непедагогічно:
«Я розповіла вчительці але вона мені не повірила тому що цей учень був відмінником» (дівчинка, 13 років, Полтавська обл.)
«Дослівно відповідь вчителя: “Я дуже за тебе рада… Не заважай мені вести урок!”» (хлопчик, 10 років, Кіровоградська обл.)
«Вчителька потягала кривдників за вухо і залишила після уроків» (хлопчик, 10 років, Вінницька обл.)
11. Дорослі часто залучені до булінгу
Кожен п’ятий з опитаних у тій чи іншій ролі були свідками цькування, до якого були залучені вчителі або працівники школи. Наприклад, учитель подає приклад, першим обзиваючи дитину або оголошуючи, що дитина «сама винувата» у тому, що її цькують. Так, частка тих, хто зазначив хоча б один із варіантів відповіді щодо того, що цькування скоював вчитель, становить 19,4%. Серед них: 6,1% — трапилося з респондентами особисто, 9,9% — трапилося з однокласником або друзями, 9,1% — чули про такий випадок, що він трапився з кимось у школі. 68,7% опитаних учнів зазначили, що ніколи такого не було, а 12,3% — вагалися з відповіддю.
Свідками цькування, до якого були залучені батьки однокласників (наприклад, хтось із батьків публічно висловлюється образливо про дитину або закликає її бойкотувати), у одній з перелічених в опитувальнику ролей, були 14,7% респондентів.
Значущі висновки дослідження
💬 В Україні поширений непрямий, так званий, стосунковий (реляційний) булінг, який часто залишається поза зоною уваги вчителів.
💬Деякі види булінгу можуть бути «невидимі» для вчителів, і розуміння важливості реагування на такі випадки булінгу допоможе дітям не боятись повідомляти про булінг.
💬Не всі діти повідомляють про булінг дорослим, і не всі дорослі реагують на повідомлення. Залучення більшої кількості дорослих до реагування на булінг, а також зосередження уваги на поширеності непрямого булінгу, пов’язаного з відносинами, може допомогти навчальним закладам боротися з його проявами.
💬Є залежність поширеності булінгу від регіону України. Наприклад, збільшення кількості випадків булінгу, про які згадували респонденти, виявлено в Києві. Це пов’язано з міграційними процесами в столиці після 24 лютого 2022 року.
💬Найпоширеніші приводи для булінгу — зовнішність, незвична поведінка, світогляд, що відрізняється від думки інших, а також уподобання/хобі. У Києві учнів частіше цькують через стать, зовнішність, уподобання/хобі, ніж в інших регіонах України, а за кордоном — через те, що вони походять з певного регіону, розмовляють російською або українською мовами.
Джерело: Освіторія
