Людина чи ідеальна лялька? Як токсична продуктивність шкодить нашим дітям та що з цим робити

Дата: 05.12.2023 15:29

Кількість переглядів: 112

Токсична продуктивність батьків — ось що перетворює дитинство на період, про який хочеться забути, адже єдине, що винесуть з нього діти: тривожність, стрес та розлади. Розберімось, як уникнути цієї проблеми.

Токсична продуктивність батьків це коли розвиток дитини, його позашкільні заняття, гарні оцінки та поведінка зведені у справжній культ. У такому випадку дитина втрачає особистісні якості, адже єдина вимога — це відповідати тому ідеалу, який створили навколо нього. Як цьому запобігти, а також чим це шкодить дитині, розповідаємо в матеріалі.

Почуття провини та надмірна робота: головні ознаки токсичної продуктивності

Все дуже просто. Кожен раз, коли ви нічого не робите або проводите свій час за «безглуздим» заняттям, вами володіє почуття провини через те, що ви марнуєте життя дарма і взагалі, «нічого не досягли, коли інші вже набагато успішніше за вас». Ось такі думки породжують навʼязливу необхідність «щось робити», адже перемкнутись ви не можете. 

Через відсутність відпочинку та виключення з постійного робочого процесу мислення, наша психіка не може дати організму якісного відпочинку. У результаті, зростає рівень тривожності, стресу та ментальних розладів, що виливаються у соціальні та комунікаційні проблеми. А ще будь-яку роботу ваш втомлений мозок виконуватиме набагато повільніше, ще більше породжуючи думку про те, який його власник нікчема. На жаль, ще до недавнього часу постійна зайнятість та трудоголізм дуже «поважалися» соціумом, адже головне, що «людина зайнята якоюсь справою». Така ж думка, без огляду на психологічні та ментальні особливості, стосувалася й дітей.

І швець, і жнець, і в дуду грець: як токсичну продуктивність «передають» дітям

Сучасні батьки набагато більше приділяють часу психологічному стану дітей та фіксують моменти перенавантаження або дискомфорту та стресу. Проте, така тенденція виникла лише після того, як діти попередніх поколінь зіштовхнулися з необхідною психологічною допомогою у дорослому віці, що стала наслідком «продуктивного виховання». Ось лише кілька його тез:

• Діти мають бути зайняті. Або вісім гуртків та кілька репетиторів, або росте, як бурʼян при дорозі! Ще 10 років тому було соромно, якщо дитина, окрім школи, не мала побічного заняття, хобі або гуртку. Та ще й зазвичай, дозвілля дитині обирали «за престижністю», а не за бажанням.

• Суворий режим — основа дисципліни. Лягати спати чітко о 22:00, підйом о 7, на уроки виділяється 3 години після школи! Все має бути суворо та за розкладом — ух, таким батькам позаздрив би навіть армійський офіцер! А от кому не позаздриш, так це маленьким «заручникам дисципліни».

• Знецінення проблем. «Які можуть бути в нього проблеми? Ситий, взутий, ще й має іграшки та дозвілля! От я в його роки» — знайома риторика? Або ж ще «усі його оці стреси та депресії — від неробства». Вважалося, що в сучасних дітей не може бути приводів для суму, адже в них є все: якісна їжа, одяг, іграшки, гаджети. Те, чого не вистачало їхнім батькам у тому ж віці.

• Ідеальна лялька. Відмінник, слухняний хлопчик (або ж дівчинка), встигає й вдома допомогти, і на позакласні заняття приділяє час! Ось така «ідеальна» картинка складалася в голові багатьох батьків. При цьому, все має виходити на вищий бал та з першого разу! Все через те, що матеріальну сторону щасливого дитинства вже вирішили, а от до психологічної все ще не дістались.

Наслідки такого виховання виливаються у великі проблеми з ментальним та психологічним здоровʼям, які у дорослому віці діти вимушені вирішувати вже з психоаналітиками. Адже слухати себе виявилося важливішим, ніж слухати такт фортепіано у музичній школі, а реалістична картина світу виявилася складніша за натюрморт у художньому класі. 

Чим загрожує людині «продуктивне» дитинство?

• Підвищена тривожність або тривожний розлад. Це найрозповсюдженіша проблема, з нею стикається 85% людей у віці 25—35 сьогодні. Якщо коротко описати проблему, це приблизно отак: щоб ви не робили, чим би не займались, вас не покидає невпевненість у собі та панічний страх нового. Адже робити все на «пʼятірку» неможливо, але у дитинстві від вас це вимагали.

• Розлад харчової поведінки. Заїсти стрес, винагородити себе за щось — теж розповсюджена проблема. Особливо гострою вона стає для тих, з кого в дитинстві намагалися ліпити «ідеальну ляльку не лише зсередини, але й ззовні. забороняючи багато їсти або ж навпаки — забиваючи їжею реальні емоції.

• Невротичний перфекціонізм. Ззовні картинка ідеальна: все розібрано по поличках, жодної пилинки вдома, робота виконана досконало. Однак від людини поступово залишається лише оболонка, яка зникає від постійних невротичних думок про «неідеальність».

• Депресивний розлад. Навіщо щось робити, якщо все одно не вийде? Людина не може сконцентруватися на чомусь одному, швидко вигорає від будь-якої діяльності, усюди бачить лише негатив та не може отримувати задоволення.

• Синдром порушення активності та уваги. Алгоритми, правила, інструкції, довгі тексти — все це неможливо запамʼятати та й взагалі, уваги вистачає лише на короткий проміжок часу. Підвищена тривожність, імпульсивність та емоційність, адже людина не може аналізувати дрібниці поведінки. 

Чому це так важливо?

Як завжди, щоб довести вам значущість слів, ми наведемо цифри. Станом на 2022 рік понад 8 млн українців мають психічні розлади або відчувають свою психоемоційну нестабільність. 0,6% думають про суїцид, а загалом суїцидальні думки є у 11% українців. На першому місці фіксуються саме тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад, що виник через війну.

Але саме воєнний час загострив питання ментального та психічного здоровʼя підлітків та дітей. За даними дослідження Підлітки та їхнє життя під час війни: настрої, цінності, майбутнє, 73% людей пубертатного віку відчувають тривожність за своє майбутнє та країни. Тобто, питання психіки можна назвати критичним, адже три чверті тих, кому за кілька років починати свій дорослий шлях, вже зараз мають великі проблеми, що можуть завадити їм у дорослому житті.

Як уникнути токсичної продуктивності у вихованні?

Токсична продуктивність виникає через вплив суспільства на виховання дітей, адже «з боку завжди видніше». Однак досконально характер та особистість дитини можуть знати лише близькі люди, якщо при цьому побудувати довірливу атмосферу в родині. Для того, що не допустити помилок, варто ввести декілька правил:

1. Співчуття та тепло. Дім — це місце, де має бути тепло та затишно, щоб дитина розуміла: її завжди там підтримують та допоможуть. Для цього варто частіше розмовляти відверто, обговорювати питання, які бентежать та серйозно ставитись до страхів дітей. Якщо такі є, краще за все допомогти їх подолати або ж звернутися до спеціалістів. 28 листопада у світі відзначається День співчуття до ближнього, але хочеться, щоб про цю якість до наших близьких ми не забували ні на день.

2. Зосередьтеся на головному. Разом з дитиною складіть список занять, які їй подобаються, приваблюють або він хоча б раз про них замислювався. Варто завітати на перші тренування чи урок, щоб підтримати сина або дочку та пояснити, що неможливо одразу все робити ідеально. Варто також приділити час концентрації уваги — для цього пропонуємо спробувати дієві способи з нашого матеріалу.

3. Дитина — окрема особистість. Це варто зрозуміти для себе, що ваш син або дочка не повинні втілювати у життя ваші мрії або бути продовженням. Окрім того, вони не мають наслідувати ідеали, які найчастіше є нереальними.

4. Медитації та перерви. Привчайте дитину робити перерви після частини роботи. Наприклад, можна влаштовувати перерву між виконанням домашніх завдань чи або хатньої роботи. Таким чином вона навчиться тримати баланс між роботою та відпочинком, що у дорослому житті заощадить психічні витрати та гаманець на послуги психолога. Медитації ж допоможуть вирівняти емоційний фон та краще дослухатися до себе. Також можна спробувати масажі чи йогу.

5. Поспіх — людям на сміх! Зазвичай, якщо людина виконує завдання поспіхом, все йде шкереберть і потім його доводиться перероблювати. Через помилки рівень тривожності та стресу зростає, саме тому краще з дитинства вчитися більш вдумливо підходити до завдання. Навіть якщо це займе більше часу.

До речі, з перепрацюванням та вигорянням стикаються також і вчителі, причому у цій моделі роботи та поведінки також винне суспільство, яке навішує на педагогів справжнє ярмо: «якщо не перепрацюєш — значить, ти поганий вчитель». 

Джерело: Всеосвіта

« повернутися