Як говорити з дітьми про інвалідність: рекомендації фахівців
Унаслідок війни зростає кількість травмованих та людей з інвалідністю – як військових, так і цивільних. У МОЗ підготували матеріал про те, як правильно говорити з дитиною про інвалідність.
Поради МОЗ підготувало на основі “Довідника безбар’єрності” й розмістилона своїй сторінці. Публікуємо матеріал у майже незмінному вигляді.
Діти зазвичай не приховують емоцій, тож відверто запитують дорослих про все, що їх цікавить, спричиняє страх, здивування або несприйняття.
Як реагувати на питання про інвалідність?
- Якщо необхідно поговорити з дитиною на тему інвалідності, важливо передусім бути щирими, зважати на вік, стан та запит дитини, бути готовими до можливих запитань.
- Нормально, якщо батьки чи вчителі не знатимуть відповіді на певні питання – краще бути чесними з дитиною, пообіцяти знайти відповідь згодом.
- Важливо розуміти, що дитину можуть цікавити деталі, у неї може бути багато додаткових запитань, однак не варто боятися слова “інвалідність”. Головне правило – насамперед говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров’я: наприклад, “людина з інвалідністю”, а не “інвалід”, “дитина з аутизмом”, а не аутист.
- Дитині не потрібні від дорослих енциклопедичні знання. Для такої бесіди достатньо навчитися базових принципів толерантності, найголовніше з яких – це розуміння, що люди різні і це нормально. Усі особливі по-своєму, тому дізнаватися про особливості кожної людини і враховувати їх, дізнаватися, як живуть інші, – це важливо й цікаво.
Важливо донести, що рівне та однакове ставлення до людей базується насамперед на повазі, а не на страху чи жалю. Підтримка – це вже розмова на рівних.
Приклад спілкування з дитиною про інвалідність: “Дівчинка Таня має порушення слуху, це її відмінність, як от в тебе ластовиння на носі. Таня спілкується жестовою мовою – і ти також можеш вивчити якісь фрази, щоби вона тебе зрозуміла, та ви могли з нею спілкуватися”.
Не можна заважати умовно здоровій дитині приятелювати із дітьми з інвалідністю, забороняти таке спілкування. Найважливіше – сформувати в дитини розуміння, що відмінності – це не перепона для спілкування, а навпаки – можливість дізнатися щось нове й корисне.
Найважливіше: якщо дитина бешкетує й може травмуватися, у жодному разі не можна зупиняти її, використовуючи фрази на кшталт “З такою поведінкою станеш інвалідом і опинишся у візку”. Це може залякати дитину й сформувати в неї негативне ставлення до дітей/людей з інвалідністю. Краще пояснити, що через певні дії можна травмуватися – і тоді буде боляче.
У дітей набагато менше стереотипів, ніж у дорослих. Аби дитину нічого не бентежило чи не лякало, треба допомогти їй дізнатися більше про людей з інвалідністю та про речі, які полегшують їм життя: про колісні крісла, шрифт Брайля, слухові апарати, собак-поводирів, жестову мову тощо.
Головне правило – бути максимально щирими: це допоможе знайти потрібні слова і порозумітися.
Читайте також: “Ввічливо запропонувати допомогу людині з інвалідністю: роз’яснення від МОЗ.
Слава Україні!
Героям слава!
Переможемо!
Фото: автор – davit85, Depositphotos
Джерело:
https://nus.org.ua/news/yak-govoryty-z-ditmy-pro-invalidnist-rekomendatsiyi-fahivtsiv/
