Реабілітація дітей з ДЦП - що важливо знати?
Реабілітація дітей — це не лише про вправи в залі чи заняття в кабінеті. Це про шлях. Про кроки дитини до власної незалежності. Про те, як вона вчиться обходити або долати бар’єри — зовнішні й внутрішні. І кожен цей крок має значення. Але щоб він був упевненим, важливо не лише «рухатися», а рухатися правильно.
Бо поруч з ефективними методами існує чимало застарілих, а іноді й шкідливих практик. Як батькам розпізнати різницю? Що може стати орієнтиром на цьому шляху?
Про це розповідає Сергій Худа, в.о. керівника реабілітаційного відділення Дитячої лікарні Святого Миколая, фізичний терапевт.
«Для того, щоб отримати будь-яку навичку, її потрібно повторювати й так вчитися. Наприклад, якщо посадити дитину на велосипед, але тримати кермо, крутити педалі й балансувати замість неї, навіть через 10 років вона не зможе самостійно поїхати. Так само і з реабілітацією – якщо виконувати рухи замість дитини, її мозок не навчиться їх контролювати. Тому застосовуються методики, що вимагають активної участі самої дитини, а не пасивні впливи на її тіло», — пояснює пан Сергій.
Активна участь дитини — це серце реабілітації. Але її неможливо уявити без батьків. Саме вдома, у звичайному дні, формується те, що почалось у кабінеті фахівця. Кожне побутове завдання — це ще один шанс для навички стати частиною життя.
Мета — орієнтир. Для когось — це перші кроки, для когось — Говерла. Але навіть «просто ходити» — це більше, ніж здається. Це означає мати змогу піднятися сходами до класу. А отже — навчатися, розвиватися, колись працювати. Реабілітація — це не лише про рух, це про майбутнє.
Щоб допомогти родинам у виборі методів, існує «світлофор Новак» — простий і наочний інструмент:
• 
Червона зона — методи, які можуть зашкодити. Їх ефективність не доведена, або навіть спростована.
• 
Жовта зона — щось між: методи, які можна використовувати обережно, але вони не мають бути основою. Серед них є такі, що радше підходять, і ті, що краще обійти.
• 
Зелена зона — перевірені, ефективні й рекомендовані до застосування.
Цей підхід не про страх, а про усвідомленість. Про вміння відрізняти корисне від зайвого.
І головне: батьки грають важливу роль під час реабілітації дитини, і мають право знати. Запитувати. Досліджувати. Бо це не про сумнів. Це про турботу і підтримку, яка дає реабілітації дитини ґрунт під ногами.
Бо реабілітація — це командна гра. І серце цієї команди — родина. Вона задає ритм, підтримує, помічає найменші зрушення. Вона йде поруч, навіть коли прогрес непомітний. І саме в цій присутності — ключ до справжнього зцілення.
Проект «Шлях у реабілітації: від області до громади» реалізує БФ «Пацієнти України» спільно з Protez Hub, за підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel in Ukraine. Ініціатива «Реабілітація травм війни в Україні» впроваджується за підтримки Посольства Швейцарії в Україні.
Джерело: Тетяна Ломакіна
